Помпезний та величний Рим зустрів нас наприкінці грудня сонячною погодою, зеленющими газонами та пальмами. Напередодні Нового року така «погодна аномалія» викликала легкий кліматичний шок. Жодного натяку на найхолоднішу пору в календарі. І плюс 15 за Цельсієм. Справжній екскурс із зими у весну.

Жмурячись від сонячних променів, ми вирушили відкривати красу одного із найстаріших міст у світі.

З чого починати знайомство із ним? Коли густота культурних пам’яток та реліквій всесвітнього значення така грандіозна?

(Загалом, перебування у Римі викликає у гостя нав’язливий страх: щось не проґавити, не пропустити важливого, в силу величезних масштабів міста). Відтак ми вирушили до емблематичної споруди, яка є своєрідною «перепусткою» у Римську імперію. Точкою старту був обраний Колізей.

Амфітеатр Флавіїв (Колізей)  є символом Риму та його тисячолітньої історії. Це одна з пам’яток древнього часу, яка збереглась до сьогодні.

Будівництво найбільшого амфітеатру тривало впродовж восьми років. Роботу розпочали в 72 році нашої ери і завершили у 80-му. Святкування з нагоди зведення амфітеатру відбувались сто днів і забрали життя сотні гладіаторів та п’яти тисяч звірів.

Колізей став майданчиком кровопролитних видовищ: в його стінах проводили полювання на диких звірів, привезених з далеких країн, тут велись морські бої, для котрих арену спеціально заливали водою, аби дати змогу пересуватись кораблям, бились гладіатори. За деякими версіями, він став також місцем мучеництва перших християн.

Гладіаторські бої були запозичені римлянами у греків та єгиптян і мали релігійний характер жертвоприношень богу війни Марсу. Спочатку гладіаторами були військовополонені та особи, приговорені до смертної кари. Закони древнього Риму дозволяли їм брати участь в гладіаторських боях. Перемога давала шанс викупити своє життя. Були випадки, коли римські громадяни в погоні за славою та грішми відмовлялися від власної свободи і ставали гладіаторами. Серед них траплялись навіть жінки. У 63 році імператор Нерон видав указ, який дозволяв вільним жінкам брати участь в гладіаторських турнірах.

Місцем «видовищ» Колізей був до XI століття. З навалою варварів розпочалось його руйнування.

І хоча час позначився на архітектурному лику Колізею, амфітеатр все одно справляє дивовижне враження та несе інформацію про те, яким було життя 2 тисячі років тому.

Римський пантеон

Неможливо оминути увагою Римський пантеон. Раніше язичницький храм «всіх богів», тепер християнський – Святої Марії і Мучеників.

Архітектурна та ідейна концепція пантеону тісно переплітаються. Форма кола символізує безкінечність, а безкінечність є символом Господа. Всередині пантеону перетинаються чотири елементи, з яких створено все суще: земля, повітря, вогонь (у вигляді сонячного світла) і вода у формі дощу, який сюди потрапляє на підлогу. Одне з трактувань храму твердить про те, що Бог в своїх головних іпостасях завжди знаходиться тут. Переступивши поріг храму, людина з’єднується з цими чотирма елементами.

За однією з історичних версій, сам імператор Андріан всередині пантеону вершив суд. Його трон знаходився по середині храму. Відтак, боги через відкритий купол могли спостерігати за справедливістю його судівництва.

В 6 столітті пантеон трансформований в християнський храм. Сюди привезли понад дві сотні возів з кістками мучеників із катакомб святого Себастьяна. Аби вкласти їх в основу храму, було зірвано підлогу. Церква є діючою.

У храмі знаходиться усипальня першого короля Італії Віктора Емануїла ІІ, засновника об’єднаного королівства Італії, його сина Умберто І, який продовжував батькові ідеї та його дружини Маргарити, (в честь якої названо піцу «Маргарита»).

Також в пантеоні покоїться і Рафаель. «Тут спочиває той самий Рафаель за життя якого мати-природа боялась бути перевершеною, а після його смерті ледь не померла з печалі».

Діаметр купола пантеону, крізь який видніється небо, налічує 43 м. Сучасниками споруда сприймається як архітектурне диво.

Важливо згадати про римські фонтани, композиційно та змістовно багаті. Одним із найпопулярніших та грошовитих (чому грошовитих читайте далі) є фонтан Нептуна.
Біля ніг бога моря в’ються два пітони, які тримають на собі морських коней. З лівої сторони буйний морський кінь символізує часи шторму, той, що праворуч є уособленням штилю. В двох нішах знаходяться: богиня родючості (ліворуч) та богиня здоров’я (праворуч). Чотири колони оздоблені жіночими скульптурами, які символізують пори року.

Є така традиція, щоби знов повернутися в Рим, необхідно стати спиною до фонтану і кинути в нього монетку (правою рукою, через ліве плече). Фонтан приносить Риму 250-300 тисяч євро, щорічно. Раз в неділю проводиться прибирання фонтану, з нього вилучають кошти, частина йде на реставрацію і чистку, частина на утримання культурних організацій.

Наші мандрівки Римом тривали впродовж 5-ти днів. Вічне місто – місто-діалог древніх часів із сучасністю, в котрому виразно чути відголоски попередніх тисячоліть. Споглядаючи Римський форум, турист, приголомшений доторком до давнини, чує дзвінку музику побуту римлян та вимальовує в уяві сцени із життя, яке вирувало тут 2 тисячі років тому. Дивовижні цифри, які важко даються людському сприйняттю, тут зживаються із прогресом сьогодення, не дисонуючи. Століття завмирають в камені і навіюють ностальгію людині за тими часами, в котрі вона ніколи не жила, але такі так приваблюють її своєю культурною величчю.

П.С. Неважливо, яким буде перший крок, з нього починається дорога. А всі дороги ведуть сюди, у місто, де хронологічні дистанції – умовні, а відтак історія така жива і повсюдно присутня!

Вражаючих Вам подорожей та відкриттів!