Медіа

Рекордними бюджетами та нерівномірним розподілом коштів найкраще скористалися представники медіа. Велика частина агітації все ще тримається на «ящиках», то ж витрати на телевізійну рекламу становили близько 40% бюджету штабів. А це сотні мільйонів доларів!

При цьому у автора склалося враження, що телебачення у США є не завжди об’єктивним, а показує кандидатів у вигідному чи невигідному світлі.

Канал Fox декілька раз підряд транслював у новинах президента Обаму, який «замешкався» у промові і не зміг чітко висловити думку. CNN та деякі інші центральні канали взагалі мало згадували Ромні, запрошували в ефір експертів, які наполегливо «прогнозували» перемогу Обамі. В принципі, вони виявилися праві, але в умовах виборів автору це видалося скоріше як прихована агітація, аніж як незалежна експертна думка. Американські медіа часто відкрито ставали на сторону того чи іншого кандидата, і така їх позиція була нормально сприйнята у суспільстві. Зокрема колектив газети Вашингтон Пост приблизно за два тижні до виборів взагалі відкрито заявив, що вони підтримують діючого президента.

Що цікаво, на телебаченні не було засилля реклами, вона вирізнялася креативністю та була спрямована на певну цільову групу. Проте за позитивною рекламою кандидата одразу слідувала негативна – його конкурента.

Зокрема часто можна було побачити й інші негативні реклами, наприклад, як президент Обама, вітаючи лідера Китаю, здійснює невеликий поклін. В цей момент робилася пауза, а відео супроводжувалося озвученням, що США «прогинається» перед світом, зокрема Китаю заборгували трильйони доларів, а країна далі котиться в прірву.

Прихильники Обами теж не ловили гав і запускали негативні реклами про Мітта Ромні, зокрема, де він на зустрічі із бізнесменами обмовився, що «його не хвилюють ті 47% американців, які голосують не за нього». 

Така зустріч і справді мала місце, Мітт Ромні не знав, що його записують на відео і був відвертим та відкритим зі своєю аудиторією. Подія відбулася ще задовго до виборів, але відео стало відомо широкому загалу в «потрібний час». Окрім демонстрації цього запису по ТБ, Обама також не забув згадати Ромні про 47% американців у прямому ефірі на політичних дебатах. Саме такі, здавалося б, маленькі перемоги під час виборчої кампанії вплинули на остаточний результат виборів.

Та незважаючи на це, президент Обама програв перші політичні дебати, і після них рейтинги кандидатів чи не вперше зрівнялися. В країні повилася інтрига, і навіть урядовці з Capitol Hill не володіли інформацією, хто на цей раз переможе. Багато схилялося до думки, що якби Обама програв, то саме через програні перші дебати. Це ще раз підкреслює роль дебатів та медіа в американському суспільстві. Але, як відомо, перемагає той, у кого вищий рейтинг у день виборів.

Про жінок і політику

Кандидати апелюють у своїх промовах не до мас, а до конкретних цільових груп, споріднених певними ознаками чи інтересами. Кількість жінок в Америці вже давно переважає кількість чоловіків, а кількість політично не визначених жінок - ще більше. Тож обидва кандидати на 100% своїх можливостей докладали зусилля для завоювання голосів жінок-виборців. Для цього використовувалися не лише носії зовнішньої реклами (банери «жінки за Обаму» чи «матері за Ромні»), а й дружини кандидатів.

Перша леді Америки – Мішель Обама - не нова персона у політиці. Вона добре відома виборцю своєю публічністю, своїми прогресивними поглядами та овочевим городом у задньому дворі Білого дому. Окрім цього, Мішель Обама ще й майстер слова – вона здобула освіту у Гарвардському університеті та є чудовим оратором. Перша леді активно брала участь у виборчій кампанії та на рівні із Біллом Клінтоном вважалася «тяжкою артилерією» виборчого штабу Барака Обами. Вона неодноразово стверджувала, що довірила цьому чоловіку свою долю та переконана, що йому можна довірити долю Америки.

Дружина Мітта Ромні – загалом не відома світу, проте зіграла свою роль також на відмінно. Енна Ромні акцентувала свою увагу на сімейних цінностях та на особистій життєвій драмі – розповідала, як вона поборола дві тяжкі хвороби – розсіяний склероз та рак грудей, про шалену підтримку, яку чоловік надав у тяжкі хвилини, про його відповідальність, послідовність та інші позитивні риси.

«Я не тільки повністю переконана в тому, що він буде чудовим президентом, але я також знаю, що він володіє необхідними для цього якостями і цілісністю характеру».

Національні меншини

Іншою цільовою групою були іммігранти: афроамериканці, азіати, латиноамериканці.

Обамі тут було значно простіше – політика демократичної партії є значно ліберальнішою по відношенню до цих груп. Більше того, зважаючи, що батько Обами з Кенії – більшість афроамериканців апріорі вважали його «своїм». Коли Обама вперше переміг, то в не тільки в Кенії, а й у всій Африці було свято – люди виходили надвір, танцювали та раділи, ніби ця перемога стосувалася їх безпосередньо. Проте «своїм» Обама не став для африканців. За перший чотирирічний термін він здійснив лише одну робочу поїздку в Африку і то лише на декілька годин. При цьому Азію та інші частини світу він відвідував значно частіше. Таке абстрагування від Африки та африканських проблем може свідчити про бажання Обами уникнути асоціації приблизно такого змісту Обама = Африка. Так, стереотип про меншовартість чорних людей вже позаду, але відзвін минулого міг ще вдарити. То ж африканські лідери були розчаровані нейтральною політикою Обами у Африці та зростанням позицій Китаю цьому регіоні. Але афроамериканці, азіати та латиноамериканці Сполучених штатів Америки вдруге проголосували за Обаму, і їх голоси зіграли значну роль.

Мітту Ромні було значно складніше у цій гонці. Мало того, що він розпочав виборчу кампанію пізніше – лише після проходження внутрішньопартійних праймеріз, в той час як Обама неофіційно розпочав активно вести свою кампанію ще за 2 роки до виборів, то Ромні прийшлося бути «гнучким» у своїй політичній позиції. Для того щоб виграти праймеріз, потрібно було завоювати симпатію консервативних білих та багатих республіканців, які не в захопленні від Обами та його реформ щодо легалізації іммігрантів у США, та які при кожній нагоді нагадують, що більшість злочинів у країні вчиняють саме нелегальні іммігранти! Проте після перемоги у праймеріз Мітту Ромні потрібно було розширити своє електоральне поле, в тому числі за рахунок іммігрантів, і при цьому не втратити існуючий електорат. Завдання не з легких. Необхідно кардинально змінювати риторику. Щоб завоювати голоси латиноамериканців Ромні заявив, що підтримує легалізацію молоді, яка проживає в США не менше 5 років та іммігрувала у віці до 16 років. Цим він ще більше заплутав своїх виборців, аніж здобув нових голосів. В результаті, національні меншини в своїй більшості підтримали діючого президента – Барака Обаму.

Олександр Ружицький

фото Reuters