Але сьогодні можна сказати напевно ‒ дозвільні. Хоча до Америки, де практично в кожній домівці є зброя, нам далеко.

Насправді питання використання зброї стоїть перед Українським парламентом вже доволі давно, а якщо бути точним то з дня проголошення Незалежності. Річ в тім, що Україна єдина з посткомуністичних держав, яка не має універсального закону про зброю. Натомість в нас діє кілька підзаконних нормативно-правових актів, у вигляді наказу та інструкції.

Діючі підзаконні нормативно-правові акти про зброю

Найголовнішим актом є постанова Верховної Ради України від 17.06.1992р. «Про право власності на окремі види майна». Згідно з цією постановою громадянам продають зброю, адже там міститься вичерпний перелік видів зброї та вимоги до осіб, які мають право її носити.

Отже громадяни мають право придбати зброю:
- вогнепальна гладкоствольна мисливська зброя – громадяни, що досягли 21 року;
- вогнепальна мисливська нарізна зброя – громадяни, що досягли 25 років;
- газові пістолети, револьвери і патрони до них, зарядженні речовинами сльозоточивої і дратівливої дії, – громадяни, що досягли 18 років;
- холодна зброя і пневматична зброя калібру вище 4.5 міліметрів і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів в секунду – громадяни, що досягли 18 років.

Іншим актом є – наказ МВС України № 622 від 21.08.1998, в якому затверджується інструкція «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів».

Уважно прочитавши назву інструкції, ви побачите незвичну назву «пристрій для відстрілу», простіше кажучи це «резиновий пістолет». Ось саме через нього, як найбільш підходящого для захисту чи використання в охороні – найбільший конфуз. В постанові Парламенту не йдеться про «пристрій для відстрілу…» як про зброю, яку можна придбати, натомість в наказі МВС прописано, що така зброя є об’єктом регулювання.

Такі дві законодавчі норми підсилюються ще й тим, що відповідальність за носіння такої зброї не передбачена ні в Кримінальному Кодексі, ані в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Непередбачена, оскільки на правильність об’єктів вчинення злочину передбаченого ст. 262 та 263, вказала постанова Верховного Суду України від 26.04.2002р.

Відповідно до названої Інструкції та інших нормативних актів до вогнепальної зброї, яка є предметом злочинів, передбачених статтями 262-264 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої. Крім зазначених вище видів вогнепальної зброї може бути також гладкоствольна мисливська зброя.

Проте пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за статтями 262, 263 КК. А це в свою чергу означає, що якщо «резинова зброя» не є об’єктом злочину згаданих статей, то носити їх може будь-хто без спеціального на то дозволу.

Що стосується інших видів зброї, то на їх придбання потрібна чимала кількість дозволів. В залежності від виду зброї питаннями про її видачу займаються різні управління. Придбанню вогнепальної зброї передує дозвіл Головного управління адміністративної служби МВС України. На придбання нарізної зброї необхідний дозвіл Управління адміністративної служби ГУМВС України в областях, а на пневматичну чи холодну зброю, міського, районного управляння внутрішніх справ УМВС України.

Перелік дозволів та заборон стосовно використання зброї серед громадян, поки що не виступає на їхню користь. І тут варто зазначити, що заборона громадянам на право користуватися зброєю свідчить про недовіру до громадян з боку держави.

Фото: travmatik.com