Необхідно написати статтю. Редактор вже дивиться вовком і якщо я її не здам буквально зараз – буде скандал. Необхідно написати статтю про те, за кого я буду голосувати. Що за ідіотське завдання… Невже не ясно, що існують теми, які краще взагалі не зачіпати. Наприклад, варто серйозно задуматися над проблемою сенсу життя – і все закінчиться суїцидом… Точно. Я знаю. А тут отримала завдання нічим не ліпше: За кого я буду голосувати… Та ні за кого!

Принаймні за політичні сили, які пхатимуться цієї осені у парламент – точно не буду! Навіть не хочу витрачати час на увесь цей виборчий абсурд. Відомо ж заздалегідь, що усі місця уже куплені та поверненню не підлягають. А від виборця не залежить нічого. Ні-чо-го! Вожді понабирали собі у списки слухняних кнопкодавів, на тлі яких навіть Ольга Герасим’юк і та дура, що себе хотіла спалити на честь Ющенка, виглядатимуть спінозами! Цілий парламент кнопкодавів та 4-5 вождів, від яких залежатимуть політичні рішення.

Якого чорта пертися на ці вибори, якщо від мого голосу нічого не зміниться. І нема такої політичної сили, яка би змусила мене в неділю в черзі за бюлетенем стояти. А якби і прийшла проголосувати – не бачу гідних кандидатів.

Де та звивина у народу, який голосує за лідера політичної партії, а не за її програму? Яка загадкова хромосома штовхає українців до виборчих урн попри явну і неприховану безперспективність цієї затії !? Ніби те, як лідер дертиме горлянку в парламенті важливіше, ніж реальне покращення ситуації в Україні. Хоча, якщо зробити невеличке зусилля та подумати мізками – можна дійти висновку – який пес голосніше гавкає,  у того хвіст облізліший.

За БЮТ не голосуватиму через Юлію Володимирівну Тимошенко. Успішна, цілеспрямована, наполеглива – аж противно. В дитинстві певно жерла манну кашу, щоб вирости – не вдалося. А вона все така ж цілеспрямована, що, здається, навіть скаженому собаці дорогою не поступиться. Гроші заробляти вміє, перекричить та переспорить будь-якого депутата, збреше і не почервоніє. Складається враження, що кожного разу в парламент йде, аби самоствердитися і попустити всіх і вся. Риса, звичайно, хороша. Наприклад, у кондукторській діяльності.

«Партія Регіонів». «…Всьо више, і више, і више!..». Віктор Федорович і пенсіонерів підтримає, і стипендії захмарні дасть, і демократію влаштує! Пєрєдовік проізводства. Хоча з тими мільярдами, що він має, можна і ла-манш до Туреччини прорити. (Примітка редактора: авторка явно не знає що таке Ла-Манш. А береться критикувати всіх і вся!  Куди котимся!? З ким доводиться працювати!). Або два. Бо в тієї людини чомусь багато чого в житті повторюється: і в тюрязі двічі посидів, і в кріслі прем’єрському.

«НУНС». Гарно днями Ющенко лопатою на пожежі махав. Язиком теж не гірш вміє. А на пожежу в Ожидів приїхав аж на п’ятий день. Коли з’ясувалося, що ситуація не є небезпечною для здоров’я. Але він марно сподівається, що лопата перетвориться на чарівну паличку та раптово все стане у шоколаді. Наїлися ми вже тих шоколадних обіцянок, що все буде добре. Туркменоподібний борець за справедливість... Якщо йому вигідно – закликає дотримуватися законодавства, якщо ж невигідно – плювати він хотів на Закон! Він що, серйозно вважає, що ніхто нічого не помічає, Месія хренів!

ВО «Свобода». Гарні, доки не бачиш і не чуєш їхніх лідерів. Особливо отого Чахлика Невмирущого у жіночому втіленні, пергідролеву блондинку, яка всюди качає права і бризкає слиною. Та всі вони бризкають слиною. Ще є один, „Тягни-всіх-за-шо-вхопиш-і-не-розтискай-щелепи” називається. Звідки в людини стільки ненависті? І цей чоловік вчився на лікаря!?

Про Мороза і його СПУ навіть не варто казати. Правильно підмічено – остерігайтесь вождів, особливо у побуті скромних. Міль, яка показує неіснуючі зуби. Така маленька, невмируща, але гризеться як має бути.

КПУ. Нафталін концентрований. Симоненко називається. Ну чому ще люди голосують за цю партію? Так би зникла собі тихенько, і ніхто би і не помітив. Або СПУ би труїла своїми екстра незамінними лозунгами та обіцянками. Тим паче, що від компартії часів СРСР лишилася хіба назва. Ну покажіть мені того комуніста радянських часів, який би признавав приватну власність?!? Ну хіба тільки свою дачу, яку обкоми роздавали „пєрєдовікам”.

Нащо бути сірою масою та хавати ту передвиборчу локшину! Чом би тверезо не подивитися на оті пики та не бути верблюдом в каравані, який веде віслюк? Рефлекс «прогулянки кудись в неділю» притлумити до наступних після виборів вихідних. Аби потім не соромитися признатися навіть собі самому – чому я, ідіот, за них голосував?!?