«У 1997 році припинявся термін життя боєголовок. Тобто, за законами фізики, потрібно було боєголовки замінити. 165 ядерних ракет. Кожна ракета мала не одну боєголовку. Ми боєголовок не виготовляли – всі вони були вироблені в Росії, під Нижнім Новгородом. І от якби не здали ці боєголовки – у 1997 році в нас їх ніхто б не прийняв. Вони стали б небезпечними», - сказав в одному з інтерв’ю Леонід Кравчук.

Проте у 2014 році Росія, анексувавши Крим та підтримуючи бойовиків на Донбасі, порушила умови цього меморандуму і саме тоді в Україні заговорили про можливість і навіть необхідність відновлення ядерного потенціалу. Так, за дослідженнями різних соціологічних груп, від 49 до 81% українців підтримують відновлення Україною статусу ядерної держави. Згідно з опитуванням Інституту досліджень регіонального розвитку України, на запитання: «Чи підтримуєте ви повернення Україні статусу ядерної держави?», - ствердно відповіли 81,8% громадян, проти – 7,6 %, не визначилися – решта

Чи може Україна відновити свій ядерний потенціал та чи наявність ядерної зброї була б нашим гарантом безпеки, кореспондент «Вголосу» дізнавався у військового експерта Олексія  Арестовича,  директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка та військового експерта, колишнього працівника Генштабу Олега Жданова.

Для початку  вже традиційне питання: чи потрібно було Україні позбуватись ядерної зброї?

Юрій Сиротюк:  Ні, бо у 1994 році, віддаючи усю ядерну зброю та приєднавшись до договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Україною був підписаний так званий Будапештський меморандум, в якому нам обіцяли, що взамін на зброю, ми будемо мати економічний та військовий захист. Проте умови цього меморандуму країни-гаранти не виконали. У 1994 році, забравши  ядерну зброю, нас без жодних нормативних актів позбавили ще й тактичної зброї. Відповідно Росія нас фактично пограбувала, забравши усе.

Олексій Арестович: Те, що у 1994 році Україна віддала ядерну зброю – це було величезною дурістю, бо Україна нічого не отримала взамін. Адже цей Будапештський меморандум не був виконаний, а останні події підтверджують лише те, наскільки цей вчинок був безглуздим.

Олег Жданов: Коли Кравчук  каже, що ядерна зброя підлягала утилізації і він віддав її для цього у Росію, він лукавить. Бо на сьогоднішній день у жодної з країн світу  не існує методики  з утилізації ядерних зарядів. Методики та способи перебувають на стадії розробки. Світова практика показала, що ядерні заряди, авіаційні бомби та оперативно-тактична зброя повинна проходити тестовий контроль, планові ремонти за допомогою чого подовжується термін їхньої експлуатації. Тобто, якщо їх термін придатності 20-25 років, то його можна було легко подовжити. Ось для прикладу останній парад на Хрещатику: «вік» усієї бойової техніки, яка там була -  сорок років і більше, але вона придатна до використання. Те ж саме і з ядерною зброєю.

А чи можемо ми відновити свій ядерний статус?

Юрій Сиротюк: Так, і Україна має право на міжнародному рівні говорити про повернення собі статусу ядерної держави, якщо країни-гаранти відмовляються виконувати умови Будапештського меморандуму. Якщо ні, то наша країна повинна шукати шляхи самозахисту від агресора  і говорити, що один з таких шляхів – це відновлення ядерного потенціалу.

Олексій Арестович: Ядерна зброя повільно втрачає своє значення у світі, її можна називати пережитком минулого. Що нам потрібно, так це розвивати високотехнологічну нашу зброю. У нас вже є високоточна зброя, яка за допомогою менших сил і з меншими наслідками, у порівнянні з ядерною, може вести війну. Тим більше, що Україна зі значно меншими витратами, у порівнянні з ядерною зброєю, може все це виготовити. Зараз потрібно перекваліфіковувати українську «оборонку» на виготовлення високоточної летальної зброї.

Олег Жданов: Питання в тому, яку ядерну зброю потрібно буде повертати Україні. Якщо брати ядерну зброю стратегічного призначення – то ні, бо ми цього не можемо собі дозволити фінансово. А якщо повертати оперативно-тактичну ядерну зброю, то це цілком можливо: на перших етапах ми можемо дозволити собі закупити збагачений уран для того, щоб створити ядерний заряд.

У який спосіб Україна могла б знову стати ядерною державою?

Юрій Сиротюк:  США , Великобританія та Росія не дотримались умов Будапештського меморандуму, таким чином й Україна може вийти з договору про нерозповсюдження ядерної зброї і задекларувати те, що ми готові повернути собі ядерний статус .

Олег Жданов: Тут можна скористатись досвідом Ізраїлю, який створив власну ядерну зброю в режимі повної секретності та оголосив світу, що у них є ядерне озброєння. Це відбулось у 70-ті роки. Увійшовши у клуб ядерних держав, Ізраїль став абсолютно самостійною політичною фігурою на міжнародній арені. До речі, станом на сьогоднішній день ніхто достеменно не знає, скільки і якої потужності ядерна зброя знаходиться на озброєнні цієї країни.

Ну, це ж Ізраїль. А якщо раптом Україна захоче повернути ядерну зброю, якою буде реакція міжнародної спільноти?

Олег Жданов: Це питання політичне - чи пустять нас у клуб ядерних держав. Я думаю, що ні. Це пов’язано з тим, що існує велика кількість міжнародних договорів про нерозповсюдження ядерної зброї, тому світова спільнота нам просто не дозволить цього зробити.

Юрій Сиротюк: Спроби України відновити ядерну зброю наштовхнуться на величезний опір з боку міжнародного співтовариства. Наша країна має бути готовою до того, що вона потрапить у міжнародну ізоляцію, або під серйозний політичний тиск. Щоб цього уникнути, потрібно звернутись до країн, які відповідно до Будапештського меморандуму гарантували нам цілісність і вимагати у них – або виконувати умови цього договору, або тоді ми повернемо собі ядерний статус.

Але чи «потягнемо» ми це фінансово і технологічно ?

Юрій Сиротюк: Україна здатна повністю організувати замкнений цикл виготовлення ядерної зброї, але це, звичайно, потребує мільярдних капіталовкладень та інвестицій. Це перспектива на роки, а то й на десятиліття.

Олег Жданов: Якщо в Україні створювати ядерну зброю, то це орієнтовно займе до п’яти років. Щодо витрат говорити складно. Наведу вам приклад: у 2005 році, я, будучи у складі Головного управління ракетних військ та артилерії ЗСУ, пропонував керівництву держави створити вітчизняний оперативно-тактичний ракетний комплекс «Борисфен» - тоді його створення з нуля протягом п’яти років коштував приблизно 7 млрд. гривень. Тобто можна підрахувати його вартість сьогодні, враховуючи новий курс гривні. Але ми б мали свій вітчизняний ракетний комплекс оперативно-тактичного призначення з дальністю пуску до п’ятисот кілометрів. При цьому головна частина цієї ракети може бути різною, у тому числі з приєднаною ядерною частиною.

Якщо б Україна володіла ядерним озброєнням, чи анексувала б Росія Крим та вела бойові дії на території Донбасу?

Олексій Арестович: Це суперечливе твердження. Ядерні країни, навіть маючи ядерну зброю, бояться її використати. Варто лише згадати досвід інших держав. Наприклад, таких країн з ядерною зброєю, як Індія та Пакистан. Вони воюють між собою. Та й на Британію, яка була членом НАТО та мала дуже потужну ядерну зброю, напала Аргентина та захопила Фолклендські острови.

Олег Жданов: Я думаю, що якби ми зберегли членство у ядерному клубі, тобто залишили хоча б оперативно-тактичну зброю, то таких подій, як анексія Криму і конфлікт на Сході, їх апріорі б не було б. Але нам тоді був потрібен вольовий лідер, який би зумів вивести Україну в суб’єкт міжнародного права, а не в об’єкт, як це є зараз. Тоді потрібно було проявити політичну волю і залишити усю ядерну зброю. Україна, як член ядерного клубу, могла б на зовсім іншому рівні спілкуватись з іншими країнами світу. Але тоді все було зроблено для того, щоб не допустити цього.

Марія Бойко, «Вголос»