Після зміни влади в Україні знову всерйоз зайшлося про підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а також про повноцінний вступ у перспективі. Звісно, ані угода, ані вступ не зроблять життя в Україні європейським. Ми повинні змінити свою країну і змінитися самі, й одна з речей, яких нам доведеться навчитись – законослухняність. Це та риса, яка характеризує країну як цивілізовану. Вона не дозволяє давати і брати хабарі, качати піратські фільми та програми, красти гроші з бюджету. Чи є ця якість вродженою, чи набутою протягом багатьох років роботи над собою та часом доволі жорстким методам упливу – питання дискусійне.

Звісно, Європу не слід ідеалізувати, й далеко не в усіх країнах люди зразково виконують закони. Та в порівнянні з ЄС Україна ще навіть не почала вчитися жити чесно й за законами. Захист інтелектуальної власності та корупція – дві сфери, ситуація в яких є показовою для України.

У 2013 році в рейтингу IIPA Україна посіла перше місце у світі за рівнем використання піратського контенту. В 2012 році в рейтингу компанії Musicmetric Україна ввійшла в топ-50 за обсягом скачаного нелегального контенту.

З рівнем корупції ситуація не краща. В 2013 році індекс сприйняття (тобто чутливості) корупції (Corruption Perceptions Index) України становить 25, що забезпечило їй 144 місце. Для порівняння – Данія опинилася на першому місці, Швеція – на третьому, Норвегія – на п’ятому, Швейцарія – на сьомому та Нідерланди – на восьмому. Всі інші європейські країни – у першій півсотні.

Що ж, кожен в Україні знає, що корупції в нас багато, а до авторських прав ставляться без належної поваги. Та чи є це проблемою для українців? Спитайте пересічного українця, чи вважає він проблемою корумпований суд – отримаєте ствердну відповідь. Спитайте в нього ж, чи сплатить він за довідку більше, щоб отримати її швидше – відповідь буде така сама.

Витоки корупції – звичка брати й давати хабарі, «дірки в законодавстві», що породжують відчуття безкарності, зажерливість чиновників та відсутність вибору в тих, хто вимушений їм платити. Найстрашніший із цих чинників – звичка до корумпованої системи. Вона формує у нашій свідомості уявлення, що інакше жити не можна. Хабарі стали національною традицією українців. За словами аналітика Інституту євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача, «корупція – в культурі і в системі. В корупції дві сторони – той, хто дає, і той, хто бере. Для того, хто дає, корупція в культурі, для того, хто бере – в системі. Щоб це виправити, треба, змінивши систему, впливати на культуру».

Про українське законодавство юрист із Центру протидії корупції Сергій Миткалик каже, що в цілому воно відповідає європейським стандартам. Але українці не люблять закони й добре навчились їх обходити. Наприклад, казначейство не видасть грошей на ремонт школи без відкату 20-50 відсотків. У різних РАГСах установлені різні додаткові платежі за реєстрацію шлюбів. Певна річ, великих корупціонерів треба просто ловити за руку та карати, а дрібні побори – узаконювати, якщо вони справді необхідні для існування установи, яка їх стягує.

У разі, якщо людина просто не має вибору – хабар є необхідною умовою вирішення певного питання – до правоохоронних органів звертаються рідко, побоюючись затягування процесу. Керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович каже, що значна частина людей, у яких вимагали хабара, навіть не думали звернутись до міліції.

Витоки проблеми з інтелектуальною власністю ті самі: закони та звичка. Закони передбачають лише адміністративну відповідальність за розповсюдження піратського контенту, до того ж, у них відсутні дієві механізми виявлення зловмисників. Громадяни держави, яка дала піратству рясно квітнути, звикли безкоштовно скачувати музику, фільми, програми та ігри. Привчатись платити за контент вони не поспішають, а за нинішніх обставин – не мають стимулів.

Почати вирішення цієї проблеми слід з удосконалення законодавства. Хоча навіть найкращі закони ні до чого, якщо їх не виконувати. Олексій Антипович уважає вирішення проблеми в жорсткому контролі. «Треба рубати руки», - каже він. Адже суспільство таке корумповане, що будь-які інформаційні кампанії безсилі прищепити українцям повагу до закону.

Менш радикальне, але не менш дієве рішення пропонує заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня» Сергій Рахманін: «В Україні є проблема постійної зміни законодавства. Треба накласти мораторій, щоб закони не чіпали хоча б років десять. Це дасть змогу пересвідчитись, чи працюють певні норми й закон у цілому. Закон буде сталим, не змінюватиметься постійно, й люди призвичаяться до нього». На думку журналіста, допомогти можуть також показові судові процеси над першими особами держави – вони засвідчать, що всі громадяни рівні перед законом.

Дієвим способом протидії корупції є запровадження систем електронного урядування, якими вже давно користуються в Європі. Там у мережі можна отримати практично всі адміністративні послуги, що мінімізує контакти з чиновниками й унеможливлює хабарництво. Електронний уряд передбачає публікацію фінансових звітів, що дозволяє відстежувати й передбачати корупційні схеми.

2012-го Національна комісія з регулювання зв’язку та інформатизації планувала впровадити e-government в Україні до кінця 2014-го. Та поки що лише зобов’язали всі відомства відкрити та наповнювати офіційні сайти. Комп’ютеризація послуг просувається дуже повільно. Наприклад, із 2014 року через Інтернет можна буде отримати деякі послуги з оформлення земельних ділянок. У деяких областях уже працює електронна фінансова звітність у податковій. Можливо, зміни в державі прискорять цей процес. 

Іще один ефективний інструмент боротьби з корупцією – спеціальна комісія, наділена широкими повноваженнями для відстеження незаконних дій. Кілька років тому така комісія була створена у Польщі, що дозволило Польщі піднятись до 38 місця у рейтингу сприйняття корупції. В Україні вже розроблено закон про антикорупційну комісію, який, за словами Сергія Миткалика, незабаром буде опублікований, а у травні – ухвалений.

Що ж до інтелектуальної власності, то, крім удосконалення законодавства й жорсткого контролю, слід поступово привчати людей сплачувати за контент у мережі. Звісно, цей процес повинен відбуватись паралельно із зростанням рівня життя, адже не можна примусити людей платити гроші, яких немає. Те, що українці не готові відразу переходити до цивілізованої моделі споживання контенту, засвідчив скандал із спробою заборонити сайт Ex.ua.

Працюючи в цьому напрямку, Україна могла б істотно покращити свою репутацію у світі. У різні часи цим шляхом уже пройшли всі європейські країни. Чи потрібно для цього вступити до ЄС? Володимир Горбач каже: «Як незалежна держава ми існуємо вже понад два десятиліття, але в цьому плані мало просунулися. Нам потрібні вже готові моделі, стандарти, напрацювання, технології. Теоретично можна досягти всього без ЄС, але це буде довше й не так ефективно. Зобовязання, які беруть на себе державні органи в рамках міжнародних угод, спонукають до дисципліни». Тож, якщо не виходить бути законослухняними добровільно, треба себе примушувати.

Вікторія Топол