Як розповів «Вголосу» перший заступник голови Львівської облдержадміністрації Йосиф Ситник, сформована ще з початку 2000 років олігархічно-кланова модель економіки поставила низку підприємств всієї України, зокрема і Львівщини, на шлях руйнування.

За його словами, одна із схем, яка дозволяла олігархам і низці власників усувати конкурентів або шляхом купівлі-продажу, або ж за допомогою рейдерських атак, застосовувалася наступним чином. Спочатку купувалося підприємство, яке мало аналог в Росії чи в Україні, і одразу ж знищувалося його, щоб не створювало конкуренції. Вигідне підприємство новий власник розвивав, а в інше не вкладав жодних інвестицій, і воно поступово скочувалося до банкрутства. Промисловість Львівщини виступала новим власникам у ролі невигідного підприємства.

«Під час приватизації, під час купівлі-продажу таких підприємств з середини 1990-х, початку 2000-х років власники брали на себе певні інвестиційні зобов’язання. На перших етапах їх ще виконували, однак згодом власники повністю відмовлялися від інвестування і підприємства занепадали, влізали в чисельні борги перед Пенсійним фондом, перед податковою, росла заборгованість по зарплаті тощо», – розповів Йосиф Ситник.

За його словами, трудові колективи таких найбільших підприємств регіону ще з червня почали активно звертатися в ЛОДА, просити про допомогу, бо оцей виток банкрутства набирав все більших обертів. «З 2012-2013 і навіть 2014 років суди масово приймали рішення про банкрутство таких підприємств, апеляційні суди теж підтримували ці постанови», – каже Йосиф Ситник.

ПАТ «Завод «Львівсільмаш»

Одним і з найбільш критичних на Львівщині є ПАТ «Завод «Львівсільмаш».

Як розповів Йосиф Ситник, ще влітку до керівництва області звернулися працівники цього заводу з проханням втрутитись у ситуацію. Раніше тут працювало понад 6 тисяч працівників, підприємство виробляло унікальну для сільського господарства продукцію, та згодом почалась його руйнація.

«Найбільших обертів вона набрала  з середини 2008 року під так званим керівництвом «ефективного власника» – одного із запорізьких підприємців. Тоді вони прикривалися добрими зв’язками із президентом Віктором Ющенком, обіцяли залучення іноземних інвестицій, розвиток підприємства. Та всього цього не відбулося», – розповів він.

Ще у 1999 році, маючи 100% державну власність, 50% плюс 1 акцію підприємства було передано у розпорядження лізинговій компанії «Украгромашінвест», яка укладає угоду на умовах державної власності щодо приватизації частки цього підприємства і взяття його в оренду.

«Щоб з’ясувати весь ланцюг, як це все відбувалося, я 26 серпня написав низку листів, зокрема до прокуратури Запорізької, Львівської області, Фонду держмайна України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, щоб з’ясувати, яким чином пакет акцій власності 50%+1, який перебував в державній власності і передавався органами приватизації до лізингової компанії з умовою, що акції залишаються у державній власності і в майбутньому лише можуть бути приватизовані, на сьогоднішній день взагалі зникли із державної власності», – каже Йосиф Ситник.

Він розповів, що йому почали надходити відповіді, зокрема від ФДМУ від 24 вересня цього року про те, що відповідно до постанови Кабміну, у 2008 році державний пакет акцій –  39 млн акцій, а це 50% статутного капіталу плюс 1 акція, були передані «Украгромашінвест». Проте акції були продані на підставі незаконно внесених змін до статуту цієї компанії її попереднім керівництвом, без згоди основного акціонера – Фонду держмайна.

Пізніше вони перепродувалися ще декілька разів, і саме таким чином від товариства було відчужено 14 найбільших ліквідних пакетів акцій,  ФДМ практично втратив над ними контроль і компанія повністю заволоділа цими акціями. Генеральна прокуратура відкривала кримінальні справи, та вони були припинені через «відсутність складу злочину».

«Заступник прокурора Львівщини мені відповів, що матеріали передані в ГУ МВС у Львівській області. Там повідомили, що за одним із фактів, які викладені у зверненні трудового колективу, зараз відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення. Також є лист від Запорізької прокуратури, що була порушена справа про банкрутство «Львівсільмашу», але ухвалою Донецького господарського суду рік тому затверджено мирову угоду, і справа про банкрутство припинена. Вивчивши матеріали справи, прокуратура повідомила, що вони не містять доказів того, що ПАТ «Завод «Львівсільмаш»» є державним підприємство», – каже Йосиф Ситник.

«Отож підприємство було продано незаконно, і ми маємо класичну схему, коли підприємство передавалося по лізингу в оренду, а потім за останні 10 років різними маніпуляціями продажу-перепродажу його виведено з державної власності  і на сьогоднішній день реально знищено», – пояснює перший заступник голови ЛОДА.

ТОВ «Універсальна бурова техніка» – колишній Дрогобицький долотний завод

Ще одне підприємство регіону, яке знаходиться в критичному стані. За словами Йосифа Ситника, трудовий колектив розповів, як підприємство системно знищується в останні роки.

Зокрема, у 2010 році було визнано банкрутом Дрогобицький долотний завод і створено на його базі ТОВ «Універсальна бурова техніка», та підприємство працювало нестабільно, і з січня 2014 року взагалі перебуває в режимі простою.

«Профспілковий комітет звертає увагу на те, що, виходячи з аналізу ситуації на підприємстві, напрошується висновок, що його власником є громадянин Російської Федерації, не зацікавлений в подальшій діяльності підприємства, який має на меті провести його повну ліквідацію», – пояснив Ситник.

За його словами, маючи у своїй власності аналогічні заводи в Росії, іноземні бізнесмени  максимально сприяють тому, щоб на Львівщині таке підприємство було знищено. Якщо в попередні роки тут працювало 1700 осіб, то станом на сьогодні – 900. Це підприємство унікальне тим, що воно єдине в Україні виробляє техніку для буріння, його конкурентами є виробники з Росії, Білорусі, Китаю, США.

«Станом на 8 жовтня я надіслав листа начальнику головного управління юстиції з метою встановити перелік учасників засновників цього підприємства і їх частку у статутному фонді ТОВ, а також надати інформацію про те, хто є його реальним власником. Також я звернувся з листом до Кабміну щодо захисту  національного товаровиробника, оскільки підприємство немає змоги конкурувати з російськими і білоруськими виробниками доліт», – каже Йосив Ситник.

Він пояснив, що висока собівартість товару цього підприємства зумовлена ввізним митом 10% на твердосплавні матеріали, які в Україні не виготовляються, а мито при імпорті доліт становить 0%. «Таким чином, я звертаюся до Кабміну з проханням порушити антидемпінгове розслідування і вжити антидемпінгових заходів щодо іноземних виробників доліт з метою запобігання заподіяння шкоди на внутрішньому ринку», – додав Ситник.

Львівський автобусний завод

Львівський автобусний завод – колись візитна картка Львова, а зараз – його величезний головний біль. Заглиблюючись в історію цього підприємства, Йосиф Ситник розповів, що у 1993 році державне підприємство «Львівський автобусний завод» було перетворено у відкрите акціонерне товариство. У жовтні 2001 року підприємство повністю приватизовано шляхом продажу ФДМУ контрольного пакету акцій в розмірі 70,41% статутного капіталу.

«Відповідно до договору купівлі-продажу, передбачалося виконання низки інвестиційних зобов’язань, термін дії яких становив 5 років. Умови договору було виконано, що слугувало для зняття ЛАЗу з контролю», – каже Йосиф Ситник.

Але найцікавіші процеси, за його словами,  почалися з 2003 року, коли було зареєстроване ЗАТ «Львівський автобусний завод». Із його створенням на баланс було передано основні засоби, споруди та майно. Фактично, виробництво та інфраструктура перейшла до ЗАТ «ЛАЗ», а соціальна сфера та загальні функції перейшли до ВАТ «ЛАЗ» (на сьогодні це ВАТ «Пасавтопром»). Правонаступником ЗАТ «ЛАЗ» стало ЗАТ «Завод комунального транспорту». На сьогодні ВАТ «Пасавтопром» та ЗАТ «Завод комунального транспорту» визнані банкрутами.

У подальшому було створено ТОВ «Львівські автобусні заводи» з реєстрацією у Києві. Засновником цього підприємства є АК «Мерибені енерджі корп» (Канада), компанія «Артіваль Лімітед» (Нова Зеландія), корпорація «Євро трак Технолоджіс лімітед» (Канада), приватна компанія «Сіті транспорт» з Англії та Ігор Чуркін – громадянин Російської Федерації, якому належить 1% акцій.

«Насправді це все підставні фірми, і це все власність Чуркіна», – переконаний Йосиф Ситник. За його словами, станом на сьогодні ТОВ «Львівські автобусні заводи» не здійснює господарську діяльність.

«Ми звертаємося до ключових органів влади України, хочемо дізнатися, хто несе відповідальність за приватизацію підприємства, хто розпорошував його власність? Постановами судів підприємство визнано банкрутом. Станом на 4 серпня цей банкрут винен лише ДПІ у Сихівському районі 756 млн грн, управлінню Пенсійного фонду у Галицькому районі –4 млн 301 тис. грн, Фонду соціального страхування – 1 млн 200 тис. грн. Таким чином, на суму понад 760 млн держава Україна має відшкодувати борги цього підприємства. Окрім цього боржниками і кредиторами цього підприємства є й низка фірм, які також вимагають відшкодування», – пояснює Йосиф Ситник.

За його словами, якщо всі ці боржники через ліквідатора матимуть змогу отримати відшкодування від цього підприємства, єдиний шлях – це буде буквально порізка всього підприємства на  металобрухт і продаж його активів, якими воно ще володіє. «Ще є територія, на якій знаходиться ЛАЗ, адже це майже центр Львова», – пояснює заступник очільника області.

За його словами, вже будучи визнаним банкротом, ТОВ «Львівські автобусні заводи у червні 2012 року взяв позику у англійської компанії в особі директора Дмитра Манилова на суму 50 млн дол. терміном на 10 років під 11% річних. «Маючи низку боргів, підприємство набирає боргів ще більше. Зрозуміло, що заганяння підприємства у таку боргову яму – це один і з факторів того, що воно йде на знищення», – наголошує Йосиф Ситник.

ВАТ « Львівський завод Автонавантажувач»

Це ще одне підприємство у цьому списку. Державна частка тут становить 57%, ВАТ «Автонавантажувач» є засновником ПрАТ «Ремонтно-інструментальний завод».

«Одне й друге підприємства – у важкому стані. Там фактично залишилося по 9 працівників, можемо говорити про повне припинення діяльності. Також з підприємства надходять листи, що вивозиться унікальне обладнання, яке продається за безцінь, до того ж підприємство має низку боргів», – розповів керівник області.

За словами Йосифа Ситника, станом на 1 вересня борги ПрАТ «Ремонтно-інструментальний завод» перед Міністерством доходів і зборів –  376 тис. грн, борги ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» – 1 млн 249 тис. грн. Окрім цього, станом на 1 вересня майно підприємства описане в податкову заставу – на загальну суму понад 13 млн грн. «Ми також звернулися до керівництва ФДМУ й інших органів виконавчої влади, аби з’ясувати кінцевих власників та яким чином слід погасити ці борги», – каже Йосиф Ситник.  

Перший заступник голови ЛОДА пояснює, що керували цим підприємством і фактично знищували його – одні і ті ж люди, причетні до Російської Федерації. За його словами, саме вони системно знищували й інші підприємства Львівщини – Львівський завод гідромеханічних передач, ЛАЗ та інші.

ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперового комбінат»

На цьому комбінаті, за словами Йосифа Ситника, також  склалася критична ситуація. «Підприємство було приватизоване ще в 1996 році, міняло низку власників і, як розказують представники трудового колективу, було такою собі розмінною монетою в руках олігархів. Воно було у власності і Суркіса, і Медведчука, і Бродського, і Григоришина, і Коломойського, і знову Бродського. В чиїх руках воно перебуває зараз, фактично звести кінці з кінцями неможливо. Бо нині це приватне акціонерне товариство, і дізнатися, хто є реєстратором і кому воно належить, фактично неможливо», – розповів Йосиф Ситник.

Якщо раніше тут працювало 3400 осіб, то зараз залишилось всього 900. «З квітня 2012 року безпідставно зупинялося унікальне виробництво газетного паперу, у 2013році практика на знищення підприємства продовжувалася: без економічних обґрунтувань було зупинено і ліквідовано рентабельне виробництво тари на упакування яєць, яке в 2011 році було капітально відремонтоване. Обладнання зупинених підрозділів  демонтовувалось і вивозилось», – пояснив він.

Такі процеси пояснювалися колективу підприємства вимушеними діями власників для забезпечення зарплатою працівників. Відтак, станом на 18 вересня 2014 року підприємство повністю зупинене, припинено його фінансування, що призвело до неможливості здійснювати виробничу діяльність.

«Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат є бюджетоутворюючим підприємством, як Жидачева, так і всього району. Крім того, на ньому знаходиться низка комунальних інфраструктурних об’єктів, які забезпечують газом і водою мешканців Жидачева. Тому його зупинка і борги загрожує техногенною небезпекою для мешканців міста», – розповів Ситник.

Він пояснив, що працівники комбінату надіслали листа про заплановані акції непокори, відтак правоохоронні органи мали б в цілому відреагувати на це, зокрема, вплинути на власників підприємства. Тим часом, від ОДА скеровані листи в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України щодо вирішення ситуації з підприємством.

ТДВ «Стрийавто»

Ще одне підприємство, яке свідомо доводять до банкрутства, є ТДВ «Стрий авто», яке виготовляє на модифікованих шасі «Мерседесу» нові автобуси.

«У попередні роки вони добре купувалися, але на початку цього року, через невідповідність сертифікації, ДАІ припинило видачу бланкових дозволів на реалізацію цих автобусів. Яка причина, донині нам не відомо: чи тут є просто бюрократія, чи навмисні дії щодо знищення конкурентів. Але підприємство простоює, 70 осіб нині без роботи, деякі з них воюють в АТО і не знають, чи матимуть роботу після повернення», – пояснює Йосиф Ситник.

Вихід є – націоналізація

Як пояснив Йосиф Ситник, зважаючи на перелічені проблеми, Львівська ОДА ініціює повернення до державної власності колишніх державних підприємств, які були штучно доведені до банкрутства.

Зокрема, він каже, що за підсумками вивчення матеріалів щодо злочинного знищення російськими власниками Львівського автобусного заводу та інших підприємств, 9 жовтня він надіслав листа від Львівської облдержадміністрації до КМУ, ВРУ та Фонду держмайна з проханням  розробити нормативно-правові документи про націоналізацію (повернення до державної власності) підприємств в Україні та ініціювати внесення змін до законодавства про приватизацію. Адже, за його словами, досі продовжуються зусилля власників підприємств щодо штучного зниження їхньої вартості.

«Це унікальні підприємства для Львівщини, вони займають величезні площі, мають розвинену інфраструктуру, унікальне обладнання і тисячі робочих місць. Але вони опинилися у рухах  власників, які їх приватизовували, продавали і перепродували, штучно виводили з державної власності і доводили до банкрутства. Зберігати такий стан речей просто не можна», – пояснив перший заступник голови ЛОДА.

Відтак, він наполягає на змінах до законодавства, які б дозволили повернути у державну власність і потім реприватизувати підприємства, які, за експертними оцінками органів влади, ФДМУ, прокуратурою і іншими контролюючими органами, були визнані такими, що неефективно використовуються, а також – штучно знищені підприємства, власники яких спеціально заганяють їх до банкрутства.

«Нехай до нас прийде реальний власник, відвертий, прозорий, хай це буде фірма «Мерседес», чи «Фольксваген», «Рено» чи «Дженерал Моторс», немає значення хто, лише не російські інвестори. Але, щоб це була публічна фірма з нормальною кредитною і фінансовою історією, яка могла б не лише  це підприємство придбати, але й дати чіткі гарантії щодо його подальшого розвитку», – додає Йосиф Ситник.

Він  переконаний, що чи теперішня Верховна Рада і Кабмін мають ці законодавчі акти винести на розгляд і прийняти. «Якщо ми всі разом: і влада, і громада, і працівники будемо апелювати до тих органів влади, які є суб’єктами законодавчої ініціативи, і наполягати, що такі закони мають бути прийняті, то це цілком можливо. Той, хто штучно банкрутує підприємства, має розуміти, що закон дозволяє державі повернути їх назад», – наголосив Йосиф Ситник.

Аби не налякати інвесторів…

Утім, як пояснює екс-начальник головного управління промисловості Львівської ОДА, а нині – голова Регіональної ради підприємців у Львівській області Ростислав Сорока, у націоналізації все не так просто.

«Причини лежать в правовому полі, бо на сьогодні такої процедури щодо націоналізації чи іншої форми повернення в державну власність наразі немає. Тому що деякі підприємства були приватизовані згідно з законом України, аби знайти цього ефективного власника в рамках чинного законодавства», – каже він.

З іншого боку, за словами Ростислава Сороки,  фактично трудові колективи цих підприємств виступають з ініціативою налагодити нормальну роботу. «Працівники не можуть вплинути на власників, звичайно, що вони зацікавлені в тому, як і регіональна влада,  і бізнес-середовище, щоб підприємства були в управлінні ефективних власників. Тут ми однозначно на боці трудових колективів і всебічно будемо сприяти їм, організовувати круглі столи та вживати заходи, спрямовані на пошук ефективних власників. Але на сьогодні такого законодавчого акту, який би дозволяв повернути цю власність, немає», – наголошує він.

Ростислав Сорока пояснює, що до націоналізації потрібно ставитися дуже обережно, тому що до країн, які проводять таку політику, завжди знижується інтерес з боку інвестора. «Тут потрібно здійснити велику підготовчу роботу, щоб прояснити, що це не є якась тотальна загроза для власності, тому що приватна власність у принципі є недоторканна в цілому цивілізованому світі. І спроба поставити це під сумнів, викликає тривогу», – каже він.

Водночас, Ростислав Сорока задається питанням, хто буде визначати, чи ефективні схеми управління, хто встановлюватиме істину щодо управлінських рішень, хто винен в тому, що вони стали неефективними, хто винен в тому, що підприємство опинилося на межі банкрутства, які чинники спряли цьому, чи це чинники неефективного управління самих власників, чи є інші причини?

«Є багато речей, до яких треба зважено підходити, щоб не порушити економічний стан та інвестиційний клімат, які є не найгіршими в області, порівняно з іншими регіонами. Тому ми не можемо допустити якихось промахів в цьому плані», – наголошує Ростислав Сорока.

На запитання ж, чи все-таки можливо врятувати ці підприємства Львівщини, які знаходяться на межі занепаду, Ростислав Сорока додав: «Перш за все, потрібно говорити про те, що немає таких країн, де би підприємства ніколи не банкрутували. Це відбувається з різних причин: об’єктивних, суб’єктивних, але це неминучий процес. Сьогодні у Львові варто зберегти напрямок  автобусобудування. Є компанії , які перехопили ініціативу ЛАЗу, наприклад, на базі заводів концерну «Електрон» виробляються трамваї, тролейбуси. Значна частина працівників ЛАЗу перейшли працювати на нові виробництва, тому гине одне, народжується друге».

На думку Сороки, сільськогосподарське машинобудування – теж один з пріоритетів Львівщини, який потрібно зберігати. «І це продовжується у декількох малих підприємствах, звичайно, потужність їх не може порівнятися з «Сільмашем», але цей напрямок можна розвивати», – додає він.

На думку голови Регіональної ради підприємців у Львівській області, загалом потрібно затвердити схему пріоритетів щодо розвитку бізнесу в області. «І це ми вже давно пропонуємо владі, надіслали їх голові ОДА, вони зараз на розгляді. Треба затвердити мережу пріоритетів, щоб послати сигнал бізнесу і інвестиційним компаніям. Така система пріоритетів вже розроблена нашими асоціаціями, які входять в склад ради, і це потрібно взяти за основу», – каже він.

На основі цих пріоритетів, пояснює Ростислав Сорока, влада мала б формувати програму розвитку Львівщини, соціально-економічний план. Тоді всі моменти націоналізації та приватизації будуть органічно пов’язані з баченням, власне, самого бізнес-середовища.

Олена Янковська, «Вголос»