Пандемія коронавірусу може затягнутися на декілька років, після яких світова економіка та обсяг демократичних прав людини матимуть зовсім інший вигляд, аніж до початку глобального карантину.

Ера коронавірусів

Попри те, що кількість хворих на коронавірус перевищила 4 мільйони осіб по всій планеті, більшість країн почали виходити з жорсткого карантину. Ні ліків, ні вакцин від COVID-19 досі не знайдено, але в багатьох містах запрацювали торгові центри, ресторани, перукарні та спортивні заклади. У Франції та Нідерландах подекуди повідкривали навіть школи та навчальні заклади, хоч і не в повному навчальному режимі.

Водночас, медики попереджають про загрозу нових спалахів коронавірусу, які неминуче стануться за таких умов, і навіть прогнозують новий карантин вже у вересні цього року. Цілком ймовірно, що коли люди масово підуть в ресторани та розважальні заклади, забувши про маски та соціальну дистанцію (як це можна спостерігати в українських містах), нова хвиля пандемії буде не за горами. Між іншим, саме так сталося й у Південній Кореї, яка оголосила про вихід з жорсткого карантину. Але внаслідок відкриття торгових та розважальних закладів в країні за день з’явилися тисячі нових заражень, і країна була змушена знову повернутися до карантинних обмежень.

Деякі медичні експерти вважають, що людство може прожити декілька років в умовах карантинних заходів, поки не знайдуть ефективних засобів подолання цього штаму коронавірусу. А в інформаційному просторі вже з’являється тривожна інформація про ймовірні нові штами коронавірусу та мутації COVID-19, які вже мали місце в Італії. Наприклад вірус грипу мутує щороку і людство змушене боротися з його небезпечними штамами – іспанкою, свинячим грипом, H1N1, які вже ставили світ на поріг глобального карантину. В історію світу тоді доведеться вписати нову епоху – еру коронавірусу, яка розділила життя людства на “до” і “після” пандемії. Адже загроза коронавірусу може виявитися не тимчасовою кількамісячною відпусткою вдома, як вже встигло подумати багато громадян, а може статися, що коронавірус прийшов на нашу планету всерйоз і надовго.

Що ж чекає людство, якщо невдовзі вдарить нова хвиля мутованих штамів коронавірусу, якщо лише один з них – COVID-19 поставив під загрозу обвалу світову економіку і всю планету змусив переховуватися по домівках? Що буде зі світовою економікою, демократією та правами людини, які неминуче постраждають за умов жорстких обмежень?

Бідні стануть багатими, а багаті – бідними?

В умовах ймовірного кількарічного карантину світова економіка може суттєво знизитися, а деякі країни, особливо пов’язані з глобалізованими потоками туристів, можуть значно збідніти та занепасти.

Наприклад, економіки Італії, Греції, Хорватії, Єгипту, Туреччини, Іспанії, Таїланду та інших популярних туристичних держав, можуть втратити до половини бюджетних доходів, що болюче відобразиться на соціальних сферах та може призвести навіть до голодних бунтів. Для багатьох з цих країн, які левову частку доходів отримували від туризму, без гостей з інших держав  їхні економіки чекає коллапс. Тож відкриття туристичного сезону, незважаючи на пандемію, для туристичних країн є питанням виживання. До прикладу, Греція вже оголосила про прийом іноземних туристів, цілком резонно вважаючи банкрутство мільйонів своїх громадян більшим злом, аніж вірус, від якого помирає 3-6 % інфікованих, а інші відбуваються легким кашлем.

Однак вірогідно, що такі сміливі заходи туристичних держав можуть стрімко обірватися, коли лікарні Греції чи Італії знову будуть завалені тисячами хворих, а уряди знову будуть змушені повернутися до жорсткого карантину. Що ж трапиться зі світовою економікою, якщо жорсткі карантинні заходи, навіть з перервами, затягнуться на роки?

Очевидно, що за кілька років пандемії, економічні рейтинги всіх туристичних країн відкинуть їхні економіки на декілька десятків пунктів вниз. Греція, Єгипет, Хорватія та інші будуть змушені виживати лише за рахунок національного промислового та аграрного виробництва, однак і в цій сфері не все буде гаразд через залежність від робочої сили мігрантів.

Проте в умовах пандемії досить міцними можуть виявитися позиції традиційних аграрних країн, адже попит на їжу не впав навіть в умовах жорсткого карантину. Це створює обнадійливі підстави для України, яка здатна навіть за епідеміологічних умов експортувати мільйони тон зерна, олії, цукру, картоплі та інших аграрних культур. За умов раціонального використання ринкової кон’юнктури, Україна могла б суттєво наростити прибутки від свого аграрного сектору та обернути одні з найродючіших у світі чорноземів у справжній економічний козир в умовах світової пандемії.

Правда, у цій сфері Україна мала б чимало конкурентів, до прикладу – сусідню Польщу, яка вже стала великим європейським експортером яблук, картоплі, полуниці та інших продуктів. Однак Польща може зіткнутися з нестачею робочої сили у своєму аграрному секторі, в якому донедавна працювала левова частина українців. Зокрема, Союз фермерів Польщі вже заявив про економічний “параліч”,  якщо українці не зможуть в’їхати в Польщу для збору врожаю в 2020 році. Україні ж іноземні робітники в аграрній сфері не потрібні. То ж перед Україною можуть відкритися колосальні перспективи збільшення прибутків від аграрного сектору, в умовах, коли економіки сусідніх країн будуть стрімко знижуватися та занепадати.

Однак така потенційно виграшна для країни ситуація не обов’язково стане доброю новиною для українських фермерів та селян. Левову частину прибутків від продажу сільськогосподарської продукції зароблятимуть не виробники, а зернотрейдери, а також великі аграрні корпорації, які належать олігархам. Закон про продаж землі та подальші поправки до нього, зокрема, щодо права володіння українською землею для іноземців, також може негативно вплинути на пересічних українських хліборобів. Якщо влада не підтримає економічними та законодавчими заходами українське селянство та фермерство, тоді грошові потоки з української землі попливуть до кишень олігархів та іноземних корпорацій, а українські хлібороби залишаться з копійками в умовах пандемії та карантину.

Диктатура, маніпуляції та коронавірусні бунти

Від тривалого карантину найбільше можуть постраждати народовладдя та демократичні права людини

Однак, від тривалого карантину найбільше можуть постраждати народовладдя та демократичні права людини, які уряди зуміли так легко обмежити і навіть скасувати одним підписом міністерського чиновника, причому без згоди парламентської більшості.

Більше того, окремі чиновники відверто зізнаються, що маніпулювали громадськими заборонами та обмеженнями заради створення психологічного ефекту та почуття тривоги, аби люди дотримувалися карантину. У цьому вже зізнався заступник міністра охорони здоров’я України Віктор Ляшко. Насправді з епідеміологічної точки зору, владі не обов’язково було забороняти громадянам прогулянки в парках чи користування громадським транспортом, але це було потрібно, щоб налякані люди якомога менше виходили з дому і менше наражалися на небезпеку інфікування. Такі дії влади створюють небувалі підстави для зміцнення влади в умовах безправного та закритого по домівках громадянського суспільства, для якого новим ключовим принципом і чеснотою стає “соціальна дистанція”.

Адже досі єдиним засобом впливу та тиску громадян на владу була вулиця, а в українському контексті – Майдан. Політики насправді бояться не громадської думки, а результатів виборів чи вибуху революції, які може спричинити суспільне невдоволення. А які можуть  бути вибори під час карантину? Навіть демократична сусідня Польща переносить вибори на пізніший період, продовжуючи всупереч конституції владні повноваження глави держави.

Якщо попередня українська влада понад усе боялася Майдану, то в умовах карантину масштабний громадський протест в Україні стане неможливим. Більше того – якщо попередні українські майдани мали співчуття та волонтерську матеріальну підтримку всієї нації, то коронавірусний бунт засуджуватиметься співвітчизниками, як розсадник зарази. І це при тому, що в умовах жорсткого карантину громадянські виступи якраз найбільше ймовірні, адже багато українців опинилися в ситуації, коли не протестувати просто неможливо. Адже громадяни гостро сприймають, коли контролюючі органи закривають підприємства малого і середнього бізнесу, залишаючи підприємців без засобів для існування, і водночас, незважаючи на карантинні заборони, наближені до влади олігархи та депутати від правлячої партії вільно відкривають свої ресторани та супермаркети.

Несправедливість породжує спротив, однак за умов пандемії, придушення громадянського спротиву сприйматиметься як “суспільне благо”. За попередні два місяці українці вже стали свідками того, як поліція виявилася “рада старатися” у обмеженні громадянських конституційних прав та свобод заради “безпеки та здоров’я громадян”. Чимало українців сиділи вдома та купували дефіцитні маски за завищеними цінами не тому що боялися коронавірусу, а лише щоб не причепилася поліція і щоб не платити 17 тис. грн. штрафу. Пандемія продемонструвала для влади та силових органів напрочуд легку можливість впливу на поведінку громадян. “Ми сказали, що гуляти по парках не дозволено – і вони не гуляють”. Такі прецеденти створюють великі спокуси для зловживання владою. В умовах тривалого багаторічного карантину, комусь з представників правлячого класу може спасти на думку використовувати цей психологічний ефект тривоги та почуття загального страху в потрібних політичних цілях.

Сьогодні дедалі більше експертів попереджають, що епоха пандемій та карантинів для людства не закінчується, а лише починається. То ж людство постає перед ультимативним вибором між безпекою і свободою. І від простих громадян сьогодні залежить визначальне питання: чи будуть людська свобода та права людини мати значення в посткоронавірусному світі?

Валерій Майданюк, політолог