Про це в коментарі «Європейській правді» заявив суддя Суду ЄС (розташований в Люксембурзі), який попросив не називати його ім’я.

«Ми повністю незалежні від Брюсселю і не маємо проблем із тим, щоби винести рішення проти Єврокомісії чи Ради ЄС», – запевнив суддя, визнавши, що останнім часом дві іранські компанії виграли позови проти Євросоюзу щодо накладення на них санкцій.

За словами судді, є дві типові підстави, через які суд скасовує санкції Євросоюзу, введені проти чиновників чи компаній з країн з диктаторським режимом.

«Перш за все, в ЄС є чітка процедура, яка має бути дотримана, щоби особа потрапила в санаційний список. І якщо хоч один пункт не дотримано, то це – підстава для скасування обмежень. Далі ми перевіряємо, чи були у ЄС достатні підстави для того, щоби накласти санкції. Рада може довести свою правоту, пояснивши: ось у нас документи, що він фінансував те і те. Але у представника позивача є такі самі права, він також може доводити протилежно позицію», – пояснив суддя.

Водночас, практика свідчить, що навіть після рішення Суду на користь позивача Євросоюз може поновити санкції.

«Рада ЄС може ухвалити таке саме рішення. І це стосується не лише заморозки активів. Нещодавно були такі рішення щодо незаконності надання державної допомоги. Французький уряд тоді хотів надати підтримку суднобудівній компанії, а Єврокомісія заборонила це робити.

Париж оскаржив це рішення в суді і виграв, довівши, що Комісія порушила процедуру. Але вже за два тижні Єврокомісія видала точно таке рішення, яке було скасоване. Але тепер – з дотриманням процедурних моментів», – переповів суддя.

«З українськими санкціями може бути точно така ситуація», – зазначив він.

Як писав «Вголос», подали позови на рішення ЄС про заморожування їх активів Віктор Янукович, його сини Олександр і Віктор Янукович; Микола Азаров та його син Олексій Азарова, Віктор Пшонка, брати Сергій та Андрій Клюєви; Сергій Арбузов, Олександр Клименко, Едуард Ставицький, Сергій Курченко та Андрій Портнов, які фігурують у «чорному списку» Європейського Союзу.

У Люксембурзі прогнозують, що проміжне рішення щодо них буде ухвалене 2016 року, кінцеве (у разі апеляції) – у 2018 році.