Яремо, де зосереджена діяльність вашого клубу?

Основний осередок – у Львові, але він має ще декілька локацій: в Івано-Франківську, Києві та Стрию.

Чи бракує лицарства в сучасному світі?

Однозначно бракує. Суспільні відносини яскраво демонструють цей брак. Не вистачає нормального, здорового ставлення один до одного. І це не залежить від віку. Відношення людини до людини повинне бути серйознішим.

Лицарство – данина традиціям чи відповідь на запити сьогодення?

І те, і те – комплексно. Без відтворення культури це ставлення не матиме підґрунтя та не буде сформованим. А так беручи за основу традиції, маємо, грубо кажучи, цілий масив «інструкцій», вектор руху, знаємо чим керуватись, що робити, апелюючи до історій та традицій. Традиції є вирішальним моментом у нашій діяльності.

Розкажи про програмні завдання вашого клубу та його діяльність?

Акцент здійснюємо, звісно, на бойових аспектах. Але щоб битися, необхідно мати чим битися і в чому. Відтак, свого часу перед нами постала проблема виготовлення обладунків. Яку ми почали вирішувати шляхом навчання і власних спроб. Наразі хлопці уже здобули необхідний багаж знань, вмінь, майстерність, аби виготовляти середньовічні обладунки самостійно, а разом із ними макети зброї і продовжуємо далі вдосконалюватись у цих заняттях.

Зросла майстерність бою. Якщо на початку, це було махання палкою, то зараз вже маємо вид єдиноборства. Основний вид діяльності клубу – бої, виготовлення обладунків та зброї. Але ця військова частина наче магніт притягує й інші моменти: побутові та культурні,    дуже різноманітні насправді. Коли ти вникаєш глибше у справу  (так є у кожній сфері), –  то починаєш бачити її ширше, тут аналогічно. Зараз ми стараємось розширювати побутову та культурну частини більше ніж військову, адже остання вже досягла певного рівня.

Що стосується учасників клубу, то раніше у ньому були виключно ті, хто займаються боями і реконструкцією матеріальною. Зараз до нас долучаються люди, які тренуються, або ж тренують, або ж ті, хто виїжджають з нами на турніри, чи вони є майстрами, чи нашими друзями.

Яким є віковий діапазон тих, хто може вступити до клубу?

Офіційно членом організації стають з 16, 17 років. З цього часу можна тренуватись і брати участь у змаганнях, у бойовій частині. До поїздок на фестивалі, стрільби з лука, занять ремеслами ми залучаємо дітей віком 12-13 років.

Лицар – це..?

Поняття лицар у середньостатистичній уяві  викликає картинку, асоціацію з європейським воїном, у дуже красивих обладунках, на коні (переважно білому). Здебільшого він світловолосий з блакитними очима і в нього обов’язково є дама серця та великий замок.

Цей опис – один із найпоширеніших варіантів, шаблонний. Насправді лицар – це людина, яка сповідує гуманні принципи і найважливішим правилом, пріоритетом якої  є творити добро та віра в Бога. Лицар – це той, хто захищає інших та допомагає людям. Тому, кожен, хто сповідує такі принципи є лицарем.

Як відбувається посвята у лицарі?

Ініціації ритуалу в нас немає. Вона переважно була в орденах, чи лицарських гільдіях. Посвяти були сформовані часом і багаторічними традиціями. А в нас зачислення до лицарів відбувається за критерієм праці. Лицар – це людина, яка може щось робити, а не просто говорити, бо таких персон у нас в суспільстві багато. Лицар – це той, хто може змусити себе стати фізично кращим, допомогти іншим коли потрібно: в бою, чи в житті. Відтак, робота над собою та для блага інших є основним критерієм і показником.

Який рівень небезпеки у лицарських поєдинках?

Колись мечі були важкими 10, 15 кг, але це була зброя ритуального характеру. Її представляли в якості експонатів і мечі висіли здебільшого на стінах, лише у святкові дні  їх знімали для того, аби продемонструвати.

Сучасна одноручна зброя, яку ми використовуємо в боях, важить до 2 кг, дворучна може сягати 4 з половиною, нею можна битися впродовж тривалого бою. Чим важчий меч, тим менше ним можна вдарити, а якщо в бою тобі треба сотні раз вдарити, то звісно він повинен бути легшим.

Безпека залежить від особистої готовності, готовності твоїх обладунків та підготовки супротивника. Коли двоє людей по бойовій підготовці на рівних позиціях, ймовірність, що вони нанесуть травми один одному, дуже низька. Якщо ж різниця є, то небезпека існує. Ну і звичайно велику роль відіграє спорядження, якщо воно неякісне, недороблене, можна травмуватись. Це важливий момент, який треба вивчати і перевіряти на власній шкірі й кістках, як треба зробити так, щоб спорядження було надійним.

Чи ведете діалог з лицарями із закордону?

Так ведемо, постійно. Лицарські фестивалі відбуваються по всьому світу. Нещодавно дізнався, що в Японії є люди, які займаються реконструкцією саме Європи, також є і в Аргентині та Австралії. З лицарями із інших країн зустрічаємось останні кілька років в Польщі й у нас, в Україні. Тепер бачитимемось у Франції на міжнародному фестивалі «Битва націй». Туди з’їжджаються всі країни світу і змагаються між собою в кількох  номінаціях. Цьогоріч фестивалю виповнилось 4 роки. Все починалось із 5-ти країн: Україна, Польща, Росія, Білорусія і Литва, а зараз кількість країн-учасниць налічує 24 країни.

Як обирали представників від України?

23 лютого у Львові проводитиметься чемпіонат України із середньовічного історичного бою. Це перший такого масштабу захід середньовічного спортивного характеру, який буде відкритим для глядачів. На чемпіонаті вирішиться, хто поїде представляти Україну у Франції на всесвітні змагання.