Пане Ярославе, чемпіонат Європи триває, на ньому глядачами є і люди з особливими потребами. Як вони почували себе на львівському стадіоні?

Маю інформацію про те, що понад тридцять осіб в інвалідних візках з Івано-Франківська побували на матчі на нашому стадіоні. Вони були повні вражень. Незважаючи на те, що їм довелося подолати велику дорогу. Але як кажуть справжній вболівальник готовий до усього. Однак вони були в захопленні від побаченого, і зокрема від львівського стадіону. 

Що їм сподобалося? 

Насамперед хочу розповісти, що ми планували разом із організаторами для того, щоб львівський стадіон став доступним для людей з особливими потребами і що було зроблено. Національна асамблея інвалідів України у рамках свого проекту, який реалізовувала разом із міжнародною організацією Центр доступу футболу у Європі, працювала над багатьма моментами у чотирьох містах щодо створення умов доступності. Коли постало питання про те, як люди мали потрапити на стадіон, звичайно, багатьох цікавило, де і як придбати квитки. 

У цій частині також Національна асамблея разом з Національним комітетом «Спорт інвалідів України» через УЄФА склали певний формат: які ігри у чотирьох містах відбуватимуться, скільки місць на кожному стадіоні передбачено для людей з інвалідністю. Людина з інвалідністю, яка користується візком, могла придбати квиток і для себе, і для супроводжуючої особи. Це було зроблено для того, щоб не було зловживань на ті місця, які були спеціально зроблені для тих осіб, щоб саме ті користувачі і потрапили. Також наголошувалося на тому, щоб люди у візках, які користуються власним автотранспортом, могли доїхати безпосередньо до стадіону. 

Отож, як і було передбачено за проектом, на Львівському стадіоні під його трибунами виконано спеціальні місця для паркування транспорту осіб людей в інвалідних візках. Ця категорія осіб разом із квитками на матчі отримувала перепустки на паркування транспорту саме під чашею стадіону. Це досить зручно. Усі, хто туди приїхав, мав визначене місце, міг пересісти у візок і по-людськи піднятися на трибуни ліфтом. 

Отже, в тій частині я бачу що організатори доклали максимум зусиль, щоб воно так відбулося. У період підготовки картина мінялася, бо люди прислуховувалися до думок, проводили аналіз того, що відбувалося і свідомо старалися покращити ситуацію. Звичайно, що досконалості немає меж. Ми завжди будемо казати, що щось потрібно зробити ще краще, що щось  потрібно ще врахувати, але від того часу, як усе починалося і дотепер, ми вже маємо великий результат. І це добре.

Разом із будівництвом стадіоном велася підготовка інших об'єктів інфраструктури до Євро - 2012. Як Ви можете її оцінити?

Якщо говорити про всі ті об'єкти, які причетні до Євро, хочу відзначити що на вокзалі Станції Львів теж доклали максимум зусиль і виправили ті моменти, які були виконані погано під час реконструкції минулого року. Зокрема, переклали бруківку, вистелили пішохідну доріжку, вистелили проїжджу частину досить гладкою плиткою, якою значно краще їхати візком. Уздовж перонів спеціально викладено попереджувальна і направляюча смуга тактильною плиткою, котра добрим орієнтиром для людей незрячих або тих, які слабо бачать. 

Колектив вокзалу разом із будівельними організаціями доклали багато зусиль, щоб, по-перше, виготовити таку плитку, спеціально відливали форми, потім перекладали. Під час виконання робіт  постійно консультувалися з нашими громадськими організаціями, і ми, як експерти,  неодноразово виїжджали на вокзал, на привокзальну територію. Ми спільно радилися, як краще зробити, бо в Україні таких речей не було. 

Звичайно, що не обходилося без дискусій, потрібно було заглядати в практику світову, і в інтернет, і в будівельні норми. Звичайно, що хотілося, щоб було ще краще, щоб було ще яскравіше і контрастніше. Але наразі на тому зупинимося. 

Хочу відзначити, що наш львівський аеропорт врешті отримав амбуліфт, що також є дуже нормально. Людина з інвалідністю, яка у візку, за допомогою цього ліфта вийде із літака. Її уже не будуть носити на руках.

Також хочу відзначити, що поїзди Хюндай теж врахували потреби пасажирів, які користуються візками. Мав приємність проїхатися тим поїздом, то скажу, що спеціально на перших площадках є висувні пандуси. Персонал розкладає той пандус і допомагає заїхати у салон вагону. У вагоні є визначені місця і людина може пересісти з візка у крісло, одночасно той візок може бути зафіксований, щоб ним не кидало. 

Є туалет великий, що можна заїхати візком двері відкриваються автоматично, відсуваються натиснув кнопочку – двері відчинилися. Це великий поступ. Коли поїзд приїхав до Львова, то він прибув на перший перон, розклали висувний пандус і з'їхавши без жодної сторонньої допомоги з поїзда, під'їхав до ліфта. 

Тобто крок за кроком ми бачимо покращення. Щоб досягнути того рівня, який є в розвинутих країнах Європи, нам ще потрібно працювати. Один із напрямків - ми повинні удосконалювати роботу нашого персоналу, який обслуговує пасажирів, стюардів, які супроводжують осіб з інвалідністю, бо великого, щирого людського серця, доброго ставлення багато, але ще додатково потрібні і певні навички, вміння, розуміння, як із кожним видом інвалідності працювати. 

Зокрема, як підійти, як пересадити, як супроводити незрячого, як перемістити людину, яка слабо ходить. Тут потрібно вишколювати як теоретично, так і проводити практичні навички. Сподіваємося, що після закінчення Євро ми зустрінемося із керівництвом Львівського аеропорту, які мають бажання навчити свій персонал, що буде працювати з пасажирами з інвалідністю, власне у тому руслі.

Фото: netbaryerov.org.ua