Ми прибули до Єрусалима в пообідді п’ятниці. За кілька годин розпочинався шабат, але довколишня атмосфера вже була просочена флюїдами передсвятковості. Щось особливе нависло над містом, яке готувалося до того, щоби скинути із себе панцир рутини і, відкинувши все буденне, увійти у святковий час.

Коли стемніло, вулиці стали значно людянішими, ніж за дня. Ошатно вдягнені юдеї з усіх усюд прямували артеріями вулиць у напрямку Стіни плачу.

Стіна плачу є одним із найсвятіших юдейських місць у Старому місті Єрусалима. Вона отримала свою назву тому, що юдеї століттями збиралися біля єдиної вцілілої стіни після зруйнування Другого храму римлянами в 70-му році нашої ери. Висота стіни – 15 метрів. За юдейським переданням, Західну стіну звів цар юдеїв Ірод у 20-х роках до нашої ери, коли площу храму розширювали. Її будівництво тривало 11 років. За словами істориків, увесь цей час ішли дощі й лише вночі нічого не заважало будівельному процесу.

У 70-му році римляни зруйнували Єрусалим і його храм. У часи Османської імперії стіна стала основним місцем паломництва для юдеїв. Мусульмани називають цю стіну Стіною аль-Бурак – те місце, де пророк Магомет прив’язав свого крилатого коня (аль-Бурак) у час своєї мандрівки, яку згадано в сурах Корану.

Юдеї проводять тут години в молитовних роздумах, співають релігійні пісні. Жінки та чоловіки моляться окремо.

Цікаво, що робити світлини в суботу тут заборонено. Туриста, який створює нове в день шабату, можуть побити, а камеру розбити. Поліція не зможе захистити порушника. На телефонні дзвінки того дня відповідати також не можна.

Особливим місце в Єрусалимі для кожного християнського паломника є храм Гробу Господнього, у якому щорічно сходить благодатний вогонь. Це єдиний храм, розташований у стінах Старого міста. Святиня велика, складається із храму на Голгофі, трьох зупинок Ісуса, а також місця захоронення та воскресіння Христа. Починаючи з четвертого століття, це місце стало важливим призначенням паломників як місце смерті та воскресіння Ісуса. Тепер у межах храму діє також Грецький православний патріархат Єрусалима, але контроль над ним розділено між кількома християнськими церквами й окремими церковнослужителями в межах домовленості, яка не змінюється століттями. Тут діють вірменська, коптська, ефіопська Церкви.

Гора Голгофа, на якій розіп’яли Ісуса, стоїть усередині храму. Вважають, що це точне місце, на якому був хрест Спасителя.

Ще одним особливо емоційно насиченим місцем Єрусалима є церква всіх націй (базиліка Страстей Господніх). Храм збудовано на Оливній горі, поряд з Гетсиманським садом. Вона відображає те місце, де Ісус молився перед Юдиною зрадою. Сучасну церкву збудовано на місці двох попередніх, невеликої каплиці дванадцятого століття, яку зруйнували хрестоносці 1345 року, і візантійської базиліки четвертого століття, зруйнованої внаслідок землетрусу 746 року. 

Єрусалим є містом гармонійного симбіозу різних архітектурних стилів, етнічної неоднорідності та релігійного розмаїття. Старе місто розділено на чотири квартали: християнський, мусульманський, єврейський та вірменський. Така полікультурність і співжиття в межах одного міста вражає. Після мусульманського завоювання міста 638 року після Різдва Христового настав період прогресивної ісламізації Єрусалима. Для християн це – духовна столиця, оскільки велика частина життя і проповіді Ісуса стосуються Єрусалима.

Що відчуєш, перебуваючи тут? Що це місце початку. Точка відліку.  І справді, за прадавньою традицією, на місці теперішньої Храмової гори Господь почав свій труд зі створення світу, тут же пізніше Авраам мав принести в жертву свого єдинородного сина Ісаака.

Таким видався Єрусалим. Про інші ізраїльські міста читайте згодом.

Роксолана Савчин, «Вголос»