Цей фах має трошки іншу специфіку, адже його називають найголовнішим. Зрештою, лікар – це не стільки професія, як покликання. Люди у білих халатах мають неабиякий тягар нести відповідальність за найцінніше, а швидше безцінне, коли йдеться про здоров’я та життя людини. Навіть безпідставні докори сумління та сумніву є невід'ємною складовою лікарського фаху. Одвічне запитання самого до себе: чи все зробив, чи віддав себе повністю, чому не зумів врятувати? – ніколи не покидає лікарів. Вони завжди поруч з нами. Ми згадуємо про них при перших ознаках недуги, ми нарікаємо на них та захоплюємося ними. Вони ті, хто практично першим відкриває нам життя, до кінця бореться за наш шанс і  останнім оглядає наші муки. Замислившись над цим – усвідомлюєш, яку силу волі, впертості та психологічної рівноваги мають мати медики, адже життя продовжується і воно сповнене різновекторних несподіванок.

Вітаючи усіх медичних працівників із професійним святом, я схиляю голову перед їхньою мудрістю, приклоняю коліна перед їхньою мужністю, дякую їм за високу майстерність та «золоті» руки, що повертають нас до повноцінного життя. У цей день прошу милостивого Бога про милосердя для цих людей, найперше зичу їм здоров’я та силу духу, бажаю добробуту і любові, поваги й віри у щасливе завтра. Нехай Господь благословить та оберігає повсякчас!

З глибокою шаною
Володимир Кожан,
депутат Львівської обласної ради