Так у світі повелося, що мало хто любить її волосся і тим більше, її тонкі вуста. Та невдовзі прийде осінь і усі розбіжаться по русифікованих містах шукати кращої електоральної долі.

Лиш вона буде працювати дотемна замість того, щоб пити і не п'яніти від дешевого вина. Десь поруч радіо продовжуватиме кричати у безмежну і пусту ніч, аж бринітиме кришталь. Та хіба зуміє радіо подолати цю печаль відчуженої від праці людини? Бо від такої невтомної праці й коні дохнуть, не кажучи вже про прем'єр-міністрів (доведено "Капіталом" Маркса).

Пізніше розпочинається трансляція матчу між командами Юбаба Юнайтед та Шахтар, який так несподівано співпав зі святкуванням дня західного шахтаря у столиці усього червоного – місті Червонограді.

Маршрутуючи до цього славного міста, Тимошенко мала заскочити на шахту "Степова". Але там вітер досягав місцями такої сили, що на грудях заслужених шахтарок доліруч перевертались ордени. Іншим фактом Юльчиної тут неприсутності були найближчі під'їзди до Степової, так рясно встелені дореліктовими залишками життєдіяльності місцевих корів. Тому каманда Тимошенко розвернулась на 180 градусів і поїхала тренуватись на дітях у лiкувально-оздоровчий центр "Ровесник".

"Ровесник" на той час відшурували, як книжка пише. Юнаки та юнки у білих строях з прапорцями БЮТу готувались зустрічати дорогу Юбабу. І лише одне прохання до них зринало з уст дорослих дядь та тьоть – "більше улыбайтесь". Після виходу зі свого мерса в Юбаби настала короткотермінова ізмєна (яку можна побачити на фотах), яку вона подолала за 3-ри кроки до високодостойних зустрічантів.

Крок 1-й

Тимошенко на напівзігнутих булках ("скукожена") вивалюється на лоно природи, ніби після цілодобового бухалова і ще й на очі чиновників місцевого рівня, які невдовзі будуть бульдозерами прокочувати свій анальний лізинг.

Крок 2-й

Тимошенко усвідомлює у які вафлі вона попала і починає поступальний рух для виходу з короткозамкненої прострації.

Крок 3-й

Тимошенко входить в образ. Вже "жіночим" рухом поправляє волосся на хеді, вмикає "жіночну посмішку" і шахтарським орденом на грудям бадьоро валить на зустріч новому дню.

Зрозуміло, що прогнозовано-символічно Юбабу поставили під мікрофоном так, щоб на її тлі зверху височіла Богородиця з вервичкою, яку в контексті з Тимошенко можна назвати "неустанною поміччю". Відмайоренні дітки, полум'яними багаттями, відмарширували свої метри щастя до прем'єрки в найкращих традиціях чавунноголових піонерів. Тимошенко зі своїми традиційними хіхохуйками прочитала їм лікбез стосовно їх крутого рекрутства на благо батьківщини. Малолітнє фетишило прокричало їй пісню з Русланиного репертуару. Тимошенко цінуючи працю операторів та фотографів, секунд на 10-ть завмирає у позі "берегинного потягу до діток", вона ж не Путін, який з переляку чмокнув пацика у пузо й чкурнув у вишневий садок, де соловейко щебетав. Дрімучий совок з гаслами "Слава Україні" (хто б міг колись подумати про такий чудернацький мікс) впав на навколишні ліси після слів косоголової партайгеноссе.

З нагоди закінчення відпочивального сезону опустили державний прапор і кіндери погнали на святкову хавку. Усі задоволені прем'єрською благодаттю і тільки уродженка Красного Луча Наталія Королевська, з висоти свого прізвища, скоса зиркала на Юбабу під час її недільних євангелій діткам.

Відображаючись у навколишніх вікнах, не поспішаючи йде оточуючим світом хороша дівчинка Юля. І чим ж вона така хороша, міг би запитати випадковий перехожий? Про це потрібно запитати пацика, який живе у її будинку. Він з ім'ям Юлі лягає і з ім'ям Юлі встає. Можливо, він закоханий, як Пушкін, чи любить, як Гейне, але зрозумілим є лише одне, що він вже заліз на нічне небо, попікши при тому пальці і тому, незабаром, над тихою Україною сузір'я Юлі зійде.

На цьому стереотипізація (назва статті відсилає до фільму Досталя Петрик дорогою до Царствія Небесного (який незабаром відрецензується на культурі) про одного юродивого мена, який вирішив у далекому містечку побавитись в міліціонера і якому, з огляду на психічний стан, в цьому підігравало усе містечко) і цитатне мислення переноситься на анонсовану трансляцію футбольного матчу, бо краще деякі моменти побачити один раз на відео, ніж раз прочитати це вручну.

Футбольний матч в Червонограді, не сказати, щоб проманав в одні ворота. Були такі, що лізли цілуватись, знімали на мобільні та відео, намагались отримати божественного зцілення з рук Юбаби та вимагали її на президенство. Були й такі, яких ця феєрія рагулізму вже дістала по самісінькі авокадо. Дивний (хоча вже давно прогнозований) мікс совковості та новоукраїнства в найбільшому своєму апофеозі.

Традиційно на таких заходах можна побачити магістраль живописного паноптикуму, який прийшов повтикати на Юлю та пожувати крем-брюле з Жаїрзіньо. І хоча у них й 2-ва ока, бачать вони гірше Тостао. Бо якби вони бачили як він, то не стояли тут в самісіньку спеку, а катались б в Ріо-де-Жанейро на шевроле разом з Пеле.

Маніпульована екзальтація не гірше, ніж у ворожого каналу Інтер. Юбаба з думкою про шахтарів лягає і з думкою про шахтарів встає. І, о яке дивовижне співпадіння! Тимошенко в далеких 90-х дали орден великомучениці Варвари за будівництво церков, а сьогодні вона взнала, що та ж Варвара – заступниця усіх шахтарів. Це вона взнала під час презентування їй ікони все тієї ж Варвари. Дивні шляхи, Твої Господи.

 

На тому шоу почало згортатись. Трохи покращеного варіанту Насті Каменської в образі Бейонс не виявилось і усі розбіглись святкувати день шахтаря. Вона ж працює навіть у неділю, тому можна й релакснути.

Літо так швидко пролетіло, що навіть не встигло озирнутись. Тому у цей останній день цього літа й звучить Air France зі своїм розслабонним треком "No Excuses".