Спеціаліст з кримінології Маартен Лармузо (Maarten Larmuseau) і його колеги з Льовенського університету вирішили перевірити, наскільки еволюційно виправдана у тваринному світі репродуктивна стратегія, що полягає в пошуку батька для потомства на стороні, поза парою, була поширена серед населення Фландрії в минулі століття. Для цього автори провели два експерименти.

У ході першого з них вони проаналізували генетичну, а також генеологічну інформацію про півтори тисячі жителів цього регіону Бельгії, їх родовід аж до 1800 року. У частини чоловіків, згідно родоводів, виявилися спільні предки, що підтверджувалося генетичними даними.

У ході другого експерименту автори звернули увагу на чоловічу частину популяції з французькими прізвищами, чиї предки перебралися до Фландрії з півночі Франції в 1600- х роках. Виявилося, що навіть через 400 років у нащадків цих людей простежуються чіткі відмінності по Y -хромосомі від більш вкоріненого місцевого населення.

Сукупність отриманих даних змусила авторів стверджувати, що рівень «помилкового батьківства» в минулі століття був порівняно низький, складаючи порядку 1-2 відсотки на покоління. Ці цифри, відзначають автори, значно нижче оцінок у 8-30 відсотків, що фігурують у деяких історичних дослідженнях, а також уявлень, виведених з творів художньої літератури. Ці показники рівні з показниками, характерними для сучасного населення Західної Європи – від 1 до 3 відсотків чоловіків виховують чужих дітей.

«Це досить дивні результати, відсутність у ті часи засобів контрацепції змушувала припускати значну поширеність ситуації, коли чоловік ростить генетично чужих йому дітей, вважаючи, що вони його, – зазначив в інтерв’ю FoxNews Лармузо. – Проте, генеологічні дані здебільшого вірні і цілком можуть бути використані в соціологічних або біологічних дослідженнях».

Джерело: medportal.ru