За словами одного з авторів законопроекту, нардепа Олександра Бригінця  "скандал з можливим подвійним громадянством деяких високопосадовців – Миколи Азарова, Андрія  Клюєва та інших, а також інформація про те, що чимало громадян в певних регіонах окрім українських паспортів мають ще й російські чи румунські, створюють проблему подвійного громадянства надзвичайно актуальною". Він нагадав, що заборона подвійного громадянства проголошена в Конституції, але жодної відповідальності за подвійне громадянство не передбачено.

Законопроект підготовлений з метою підвищення рівня нацбезпеки та збереження суверенітету України, недопущення впливу іноземних держав на внутрішню та зовнішню політику України, збереження державної таємниці.

Проектом закону вносяться зміни до Кримінального Кодексу – додається додаткова стаття, в якій передбачено покарання у вигляді позбавлення волі громадянина України у випадку порушення ним обов’язку щодо повідомлення про набуття іноземного громадянства.

"В залежності від міри зловживання подвійним громадянством, передбачено штраф в розмірі 100  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк від  3 до 10 років", – підкреслюють автори проекту.

Найменша міра відповідальності передбачається для рядових громадян, які маючи незаконне подвійне громадянство, не користуються своїм голосом на виборах. Найбільша – для чиновників, які мають доступ до державної таємниці.

Поки що відповідно до ст. 2 Закону України «Про громадянство», законодавство України ґрунтується на принципі єдиного громадянства. Відповідно до нього громадянство держави Україна виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних  одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

З цього принципу можна вважати, що в Україні де-факто  може діяти принцип подвійного громадянства, позаяк у визначенні принципу єдиного громадянства не простежується наявність імперативної норми про недопустимість проживання особи біпатрида на території України.

Водночас стаття 19 Закону передбачає випадки втрати особою громадянства України, серед яких виділяє –  добровільне  набуття  громадянином  України   громадянства іншої держави. Однак законодавством України не передбачено найголовнішого – процесуальної сторони позбавлення українського законодавства. Очевидно, що у випадку існування єдиного громадянства, задекларованого Конституцією, та наявності підстави позбавлення громадянства – факт прийняття іноземного, в державі мав би існувати законодавчо передбачений процес позбавлення громадянства. В Україні поки що він врегульований на рівні підзаконних нормативно-правових актів.

Процедура втрати громадянства України супроводжується подачею особисто громадянином заяви, в якій громадянин повідомляє компетентні органи про своє бажання відмовитись від громадянства України. І хоча такі дії громадянина визначаються як обов'язок, відповідальності за приховування факту подвійного громадянства не встановлено, за виключенням адміністративного штрафу.

Питання громадянства за кордоном

Що стосується міжнародного досвіду, то, загалом, відношення до біпатридів не є однозначним. Так Греція, Ірландія, Ізраїль, Туреччина визнають подвійне громадянство. В Аргентині, Іспанії, Латвії, Литві, Росії під час визнання подвійного громадянства існує перелік обмежень для біпатридів. Не визнають подвійне громадянство Австрія, Італія, Нідерланди, Норвегія, США, Франція, Швеція, Японія. А такі країни як Німеччина і Швейцарія і взагалі вимагають відмови від попереднього громадянства. 

Який міжнародний  досвід застосувати в Україні ? Питання залишається відкритим.

Андрій Лесик