Сьогодні журналіста інформаційного агентства «Presstime.com.ua» не пустили на брифінг першого заступника голови ДПА України Олександра Буханевича. Прес-служба ДПА у Львівській області мотивувала це відсутністю акредитації.

Попри те, що журналіст пред’явив редакційне посвідчення і запропонував акредитувати його безпосередньо перед брифінгом представник прес-служби відмовив, заявивши, що акредитація проводилась вчора. Зазначимо, що поняття акредитації міжнародним правом вводилось для зручності преси, а не для вибору кого пускати на захід, а кого – ні.

Основним законом, яким керується преса, є Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Цей закон акредитацію трактує як право журналіста, а не обов’язок. З погляду Закону про пресу, акредитація більше потрібна журналістам, а не владі. Відповідно, орган при якому акредитований журналіст, зобов’язаний всіляко сприяти «у здійсненні професійної діяльності, попереджують про проведення нарад та інших заходів, забезпечують стенограмами, протоколами та іншими матеріалами». Акредитація на окремий захід у законі взагалі не згадується.

Більш широко акредитація регламентується двома документами: Законом України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» та «Типовими правилами акредитації працівників засобів масової інформації та незалежних журналістів при органі влади», які схвалила Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі. Щоправда, обидва акти знову ж трактують акредитацію як закріплення журналіста при певному органові влади. Обидва визначають, що акредитований журналіст отримує перепустку, і далі перегукуються зі статтею 27 закону про пресу. Тобто про акредитацію на брифінги там взагалі не йдеться.

Більше того, вже згаданий закон «Про порядок висвітлення…» не передбачає можливості відмови в акредитації. Розписано підстави і порядок позбавлення акредитації, а от про відмову взагалі не йдеться.

Пояснення до «Типових правил» чітко визначають, що «метою акредитації є створення особливих сприятливих умов для журналістів з тим, щоб вони могли ефективно виконувати свою функцію інформування суспільства».

Більше того, «акредитація є повідомною, а не дозвільною процедурою», крім того, «процедура акредитації повинна бути автоматичною».

Тимчасові правила також визначають, що «якщо в органі влади не встановлено правил акредитації, то цей орган акредитує журналістів без будь-яких умов». Відмовки прес-служби «акредитація закінчилась вчора», прямо суперечать цьому пункту.

Замість резюме — брифінг першого заступника голови ДПА України (який, до речі, відбувався в палаці культури Львівської залізниці, а не в приміщенні податкової) не настільки резонансна подія, щоб надавати їй стільки уваги. Просто останнім часом, вимоги в акредитації від будь-кого, хто має хоч яку причетність до влади, починають напружувати. І якщо прохання зареєструватись на виїзд (все таки організаторами треба розрахувати на скільки місць транспорт замовляти) чи перших осіб держави викликає розуміння, то необхідність акредитації на брифінг податківця залишається просто загадкою.