16 січня близько 14:30 за московським часом на Поварській вулиці в Москві прогриміли постріли. На виході з комплексу, де розташовані ресторани «Старий Фаетон» та «Каретний двір», тяжкі поранення отримав 75-річний Аслан Усоян, більш відомий у російському злочинному світі як Дід Хасан.

Кілер, який ховався між 5-м і 6-м поверхами будинку, розташованого навпроти місця вбивства, поцілив у жертву з безшумного автомата «Вал» калібром 9 міліметрів. «Злодія в законі» ще встигли довести до лікарні, де він і помер.

Версія №1: кутаїська

Першим, у кого тицьнули пальцем, був Таріел Оніані на псевдо Таро – лідер так званого кутаїського злочинного угруповання. До речі, також одна з легенд злодійського світу.

Він народився в 1952 році в маленькому шахтарському містечку Ткібулі в Грузії. Перший термін за розбій і крадіжку заробив у 17 років, потім був судимий ще сім разів. Статус «злодія в законі» отримав наприкінці 1970-х.

Через 10 років кутаїське угруповання на чолі з Таро користувалося в Москві незаперечним авторитетом. Але все змінилося після сварки в далекій Тулунській в’язниці під Іркутськом.

Там доля і вирок звели до купи В’ячеслава Іванькова-Япончика (соратника Усояна) і «злодія в законі» Іллю Сімонію-Махо (найближчого сподвижника Оніані). Що не поділили ці «авторитетні» чоловіки, тепер уже мало кого хвилює. Головне, що їхня сварка поклала початок кривавій війні російських злочинних угруповань.

Певний час клани Оніані та Іванькова-Усояна сяк-так обходилися словесними баталіями та відстрілом другорядних «бригадирів». Стан відкритої війни настав після інциденту на Пироговському водосховищі в Підмосков’ї влітку 2008-го.

Оніані скликав «сходку», місцем проведення якої став прогулянковий теплохід. Однак запрошені Япончик та Дід Хасан на зустріч не прибули.

Щойно корабель, на борту якого перебували майже 50 «злодіїв у законі», відчалив від берега, над ним зависли гелікоптери, з яких на палубу посипався спецназ. «Авторитетних» пасажирів швидко відпустили, однак Оніані звинуватив у зриві «сходки» саме Діда Хасана.

Це й стало початком відкритої війни між кланами. Щоправда, Таро швидко втратив важелі впливу – в червні 2009-го його посадили за звинуваченням у викраденні людини та здирництві. Термін він відбуває й понині.

Звичайно, люди з його статусом й з-за грат спокійно керують незаконним бізнесом та віддають накази на ліквідацію конкурентів, однак значно ймовірнішим замовником ліквідації Діда Хасана виглядає інший злодійський «генерал».

Версія №2: азербайджанська

Лише зовсім нещодавно соратники покійного Усояна здогадалися, що значно серйознішим супротивником є не Оніані-Таро, який розгубив свій влив через ув’язнення та тривалу вимушену імміграцію у Франції та Іспанії, а азербайджанський «злодій в законі» Ровшан Джанієв (Ровшан Лєнкоранський).

Кримінальна кар’єра Ровшана почалася в 1996 році, коли він прямо в залі суду застрелив убивцю свого батька. Відбувши термін, почав стрімко просуватися ієрархічною драбиною мафіозного світу, швидко взявши під контроль найгрошовитіші шматки нелегального бізнесу.

Отримавши гроші і влив, Ровшан висунув претензії на роль лідера всіх азербайджанських мафіозних угруповань. Однак на заваді стали інші «злодії в законі» з Азербайджану, які ревно підтримували Усояна.

Ровшана викинули з гуртового ринку зелені Москви, що приносить колосальні, неконтрольовані державою прибутки, а потім спробували відібрати в нього «чорні» будівельні мільйони.

Про що мова. В 2009 році близький друг Діда Хасана Іваньков-Япончик вирішив взяти під контроль виробництво і збут сухих бетонних сумішей в Підмосков’ї. Більшість же роздрібних і гуртових будівельних ринків перебували «під дахом» Ровшана.

Спроба вирішити конфлікт інтересів під час «сходки» завершилася сваркою. А буквально за місяць Іванькова застрелили. Тоді всі вирішили, що кілера замовив Оніані.

Однак подальші події поставили цю версію під сумнів. У жовтні 2012 року азербайджанець Ровшан Джанієв спробував зібрати «сходку» в Греції, на якій планувалося забрати в Діда Хасана злодійську «корону».

Однак той виявився спритнішим. За чиєюсь наводкою грецька поліція затримала від 10 до 20 російських «злодіїв в законі». Їх звичайно, швидко відпустили, однак рішення по Усояну так і не було прийняте.

Удар у відповідь не забарився. У листопаді 2012 року Усоян запустив у місця позбавлення волі «маляву» з повідомленням про «розкоронацію» (тобто, позбавлення статусу «злодія в законі») Ровшана Лєнкоранського. Під «документом» (а в злочинних колах подібні записки важать більше, ніж конституція) стояли підписи 21 грузинського і дев’яти азербайджанських «злодіїв у законі».

Розлючений Джанієв таки зібрав до купи майже 60 «авторитетів», де гуртом «коронували» відразу 15 нових «злодіїв в законі». Це стало відвертим плювком на бороду Діда Хасана, який запровадив своєрідний мораторій на «коронації».

А в ніч проти 19 грудня 2012 року на Уралі були обстріляні двоє довірених осіб Тимура Мірзоєва (Тимура Свердловського) – довіреної особи Усояна.

Нарешті, 4 січня 2013-го агентство «Росбалт», що належить родині екс-глави Держнаркоконтролю Росії Віктора Черкесова і завжди отримує точну інсайдерську інформацію з кримінальних джерел, прямо попередило про початок широкомасштабної кримінальної війни.

Як бачимо, «Росбалт» не схибив й цього разу. Більшість російських експертів схиляються до думки, що Діда Хасана «замовив» таки Ровшан Джанієв. Хоча існують й інші припущення.

Версія №3: «японська»

Є дані, що Іваньков-Япончик після повернення із США до Росії хотів провести ревізію витрачання коштів загальноросійського злодійського «общака», хранителем якого був Дід Хасан. За деякими даними, Япончик був незадоволений тим, що частину коштів Усоян зберігає у своєї цивільної дружини, а його родичі вільно користуються цими грошима.

Не виключено, що Іванькова могли вбити саме через намір провести аудит «общака». Якщо це дійсно так, на Діда Хасана могли наточити зуби сини покійного Япончика: Едуард і Геннадій.

Якщо взяти до уваги, що їхньою матір’ю (першою дружиною Іванькова) була така собі Лідія Айвазова – представниця впливової асирійської сім’ї (нібито навіть князівського походження), то версія кровної помсти виглядатиме дуже навіть вірогідною.

Асирійці – нащадки прадавнього населення Передньої Азії – незважаючи на репресії часів Сталіна, зберегли свою автентичність та відданість роду (так само, як і курди). До речі, саме завдяки цим якостям представники обидвох етносів досягли чималих висот у кримінальному світі СРСР, оскільки ніколи не зраджували земляків, завжди тримаючись купи за родовою ознакою.

Версія №4: турецька

Дуже цікаву інформацію оприлюднив італійський часопис Corriere della Sera: «За даними деяких джерел, Усоян був постачальником зброї для Курдської робітничої партії (докладніше про курдську проблему – https://vgolos.com.ua/svit/23.html). Якщо курдам були потрібні автомати або гранатомети, вони зверталися до нього. Він виконував замовлення не тільки через гроші, але й тому, що сам був курдом».

Водночас нагадаємо, що 10 січня 2013 року в Парижі серед білого дня вбили трьох жінок, які мали відношення до курдських націоналістичних організацій.

Хтозна, а раптом постріли в Москві були не кримінальними розборками, а спецакцією турецьких спецслужб, які вирішили ліквідувати могутнього союзника борців за незалежність Курдистану?

P. S. Усі викладені версії ґрунтуються виключно на публікаціях у відкритих джерелах. Цілком можливо, що в російських правоохоронних органів є й інші варіанти. Однак, навряд чи буде помилкою стверджувати, щ вбивство Діда Хасана так і залишиться нерозкритим. Як і безліч інших резонансних злочинів.

Довідка
Аслан Рашидович Усоян (в окремих джерелах його ім’я згадується як Хасан) народився 27 лютого 1937 року в Тбілісі. За національністю курд-єзид (єзиди – етноконфесійна група курдів, яку дехто вважає самостійним народом, а не частиною курдського етносу. Більшість сповідує не іслам, а давню релігію – езидізм. За різними джерелами, в світі налічується 2-3 млн єзидів, в основному, в Іраку та Туреччині).

Усоян починав як кишеньковий злодій (за радянських часів вони вважалися елітою злочинного світу). Уперше був засуджений у 19 років за опір співробітникам міліції. Під час третього терміну, в 1966-1968 роках, отримав статус «злодія в законі». Останній строк отримав у 1984 року – 15 років за продаж фальшивих золотих монет. Відсидів лише неповних сім – у 1991-му був звільнений умовно-достроково (точна кількість судимостей та років, проведених в ув’язненні, різняться в різних джерелах).

Після цього контрольовував злочинні угруповання південних регіонів Росії. За деякими даними, надавав фінансову допомогу абхазьким ополченцям під час воєнного конфлікту з Грузією.

Завдяки дружбі з одним з лідерів «слов’янських» В’ячеславом Іваньковим-Япончиком (тоді точилася запекла війна між кавказькими та слов’янськими «злодіями в законі») зумів узяти під контроль злочинний світ Москви та Санкт-Петербурга. Після того, як у середині 1990-х Япончик опинився у в’язниці в США, Дід Хасан став розпорядником злодійського «общака».

Пережив кілька замахів на своє життя. Характеризувався, як один з останніх апологетів «злодійського закону», за ним закріпився імідж аскета та «правильного злодія». Про себе Усоян казав так: «Ми мирні люди, нікому не заважаємо, ми – за мир, щоб не було свавілля, не було хамства».

Щоправда, багато хто не погоджувався з подібною характеристикою, вважаючи Діда Хасана підступним, хитрим і жадібним інтриганом, який жив скромно лише про людське око, натомість щедро фінансуючи з «общака» численних родичів та регулярно «здаючи» правоохоронним структурам своїх конкурентів зі злочинного світу.

Джерело: lenta.ru

За матеріалами: inopressa.ru, kommersant.ru, novayagazeta.ru, rosbalt.ru, rospres.com

Фото: reuters

Підпис до фото:
Після вбивства Діда Хасана російські кримінальні боси почали "тягнути канат" кожен у свій бік