Попри це, 16 вересня сталась іще одна подія, про яку варто говорити як про справжній прорив, як про запуск потужного двигуна, що дозволить Україні йти далі і ставати сильнішою. Ідеться про ухвалення вітчизняним парламентом багатостраждального закону «Про очищення влади» – люстрацію.

Голосування за люстраційний законопроект відбувалося непросто. Можливо, якби перед стінами парламенту не вирував людський натовп, який вимагав очищення влади, чимало народних депутатів так і не зважились би натиснути на кнопку «за». Зазначимо, що серед усіх парламентських фракцій, які підтримали цей, без перебільшення, історичний документ, єдиною, що в повному складі одностайно проголосувала за закон «Про очищення влади», виявилася фракція «Свободи».

Першою реакцією лідера націоналістів Олега Тягнибока на ухвалення закону було: «Це – наша ідеологічна перемога!». І у головного «свободівця» є право на таку емоційну реакцію, адже саме завдячуючи націоналістам, в політичному дискурсі суспільства ця тема перетворилася з периферійної на ключову. Ну ось згадайте: як давно тему люстрації взяли на озброєння всі ті, хто безбожно піарився на цьому останнім часом? При цьому, очевидно, що обіцяти одружитись і таки одружитись, тобто полум’яно закликати до люстрації і бути готовим відчути її на власній шкурі, – готовий був мало хто. Треба було лише підхопити модний серед виборців «тренд».

Уявімо, що у далекому квітні 2005 року Верховна Рада підтримала внесений Тягнибоком законопроект про люстрацію. Як би це вплинуло на наше сьогодення? Напевно, зараз ми б жили у зовсім іншій країні. Можливо, Україна вже входила би до складу ЄС та НАТО. Не було б у нас реваншу Партії регіонів, темних років правління бандита Януковича. Не було б комуністів у парламенті. Крим і Донбас залишилися б у складі України. А ріки української крові не пролилися б на Майдані та на Сході.

2005 року цього не зробили. Відмова від люстрації поставила крапку в Помаранчевій революції. Після цього країна ступила на шлях, який, зрештою, привів до панування олігархічних кланів та встановлення диктаторського режиму Януковича і поставив націю перед смертельною загрозою. Війна з Росією, корупція, зрада в найвищих ешелонах влади, тисячі загиблих героїв на східному фронті – все це плоди вчасно не проведеної люстрації.

Втім, очищення влади мало би відбутися ще 1991 року. Саме тоді, після проголошення Україною незалежності, потрібно було провадити послідовне очищення влади від московсько-совєцького минулого. Однак тоді комуністичні недобитки та ті, хто встиг перефарбуватися, почали волати: «Не на часі!». У підсумку, ми згаяли 23 роки. І замість країни-лідера маємо державу, що є лише об’єктом світової політики.

Люстрація – це найважливіший хірургічний інструмент, що мав відсікти щупальці ворогів України, які намертво присмокталися до нашої держави. На відміну від незліченних політичних папуг та хамелеонів (деяких, попри їхню вулканічну «радикальність», у відповідальний момент, коли кожен голос на підтримку закону про люстрацію був на вагу золота, як вітром здуло…), саме націоналісти є законодавцями політичної моди в цьому питанні – як раніше їхні ідеологічні побратими в східноєвропейських країнах, вони підняли на прапор це гасло.

Щоправда, вже зараз очевидно – шлях до повного очищення влади не буде легким. У державі, де процвітає корупція, а владу наскрізь заполонила агентура Кремля, де в економіці та політиці правлять олігархічні клани, де фактично розкладено правоохоронні органи, втілити це завдання буде нелегко. Але перший крок зроблено.

Довідка: Закон «Про очищення влади» № 4359а (від 24.07.2014)

Під дію закону потрапляють особи, які обіймали найвищі пости в судовій та виконавчій владі при Януковичу, сепаратисти і керівники силових відомств часів Майдану. Пройти перевірку зобов’яжуть усіх, хто претендує на державні посади і хто вже їх обіймає. Організувати перевірку повинен буде Центрвиборчком. Чиновників найвищого рівня люструватиме комісія Нацагентства з державної служби. Усіх перевірятимуть на предмет комуністичного минулого, служіння режимові Януковича за його президентства, зв’язки зі спецслужбами інших країн, наявність подвійного громадянства. Якщо чиновник не пройде люстрацію або відмовиться від неї – його автоматично буде звільнено із забороною на наступні 10 років обіймати посади на державній службі.

Ольга Кібаш, спеціально для «Вголосу»