Міський голова Андрій Садовий хоче купити для Львова 100 нових автобусів. Купити у Білорусі – в державного Мінського автомобільного заводу (МАЗ). За словами мера, пропозицію саме цього виробника «міжнародні експерти» визнали найбільш вигідною для Львова. Втім, є одне «але»…

Білорусь вже давно не держава, а умовно «автономна» частина Російської Федерації. Офіційний Київ не визнає результатів так званих «виборів», які пройшли в Білорусі минулого року, і засуджує дії її президента-диктатора Олександра Лукашенка. Тому купувати щось в Білорусі, в урядового (!) підприємства (а саме таким є МАЗ) – означає спонсорувати російську війну проти України, фактично здійснювати державну зраду.

Чи розуміє це Садовий? Розуміє. Тому в останні дні перед завершенням тендеру він і виступив з публічною заявою. Написав у своєму «Фейсбуці», нібито Львів не виживе саме без білоруських автобусів, куплених саме зараз. А при цьому – попросив мешканців Львова сказати йому: чи «етично» буде їх купити?

Пам’ятаєте, як президент Володимир Зеленський ще зовсім недавно шукав собі прессекретарку, міністрів і кандидатів у депутати в «Фейсбуці»? Як тоді «мав на увазі» усі побажання суспільства? Як в результаті попризначав на топ-посади ексрегіоналів, профанів і кримінальників? Те саме робить зараз і Садовий. Простими словами – замилює очі, щоб провернути чергову аферу. Про її суть – тільки фактами далі у матеріалі.

Садовий навмисно «підігнав» тендер під білорусів

Щойно з’явилася заява Садового, на неї зреагував засновник громадської організації «За якісний транспорт» Святослав Товстига. За проведенням тендеру щодо купівлі автобусів активіст стежив із першого дня, відтак помітив, що комунальне підприємство АТП №1, яке є повністю підконтрольним міському голові, прописало умови конкурсу саме під білоруську компанію «МАЗ». Простими словами: у вимогах тендеру характеристики вказали такі, які максимально збігаються з характеристиками саме білоруських «МАЗів».

Більше того, Товстига вказав на те, що мер із чиновниками затягнули процес визначення переможця тендеру аж на 7 місяців і таким чином остаточно витіснили з торгів українського виробника «Богдан», який подав вигіднішу пропозицію, ніж «МАЗ», ще влітку.

Про те, що у тендері об’єктивно перемагає українська компанія «Богдан», повідомлялося ще влітку:

Слова Садового про «економію» завдяки білоруським автобусам – фейк

Основним аргументом на користь купівлі автобусів саме у Білорусі Садовий вказав їхню ціну. Мовляв, ці найдешевші, тож економія – очевидна. Але це неправда. І ось чому.

По-перше, як уже було сказано – найдешевші автобуси запропонував український «Богдан». І цю фірму чиновники Садового «вижили» з тендеру.

По-друге, купівля автобуса у виробника – це лише частина видатків, які він «потягне». Під час використання транспорт потрібно буде обслуговувати і ремонтувати, а також заправляти пальним. Якщо купити автобус українського виробника – цей український виробник його і обслуговуватиме, додаткові гроші залишатимуться в Україні (це зарплати для українців і податки в бюджет України). Якщо ж взяти автобус за кордоном – гроші постійно йтимуть в бюджет іншої держави (в цьому випадку – зарплати для білорусів і податки в бюджет Білорусі). Крім того, автобуси українського виробника є економічнішими за білоруські (споживають менше палива) – і цим знову-таки економлять кошти бюджету.

По-третє. Саме виготовлення автобусів – це величезний прибуток для держави, якій належить виробник, і для конкретного міста, в якому цей виробник розташований. Це і сплата обов’язкових податків у державний бюджет (ЄСВ, військовий збір тощо), це і сплата податку на доходи фізичних осіб (ПДФО – основне джерело наповнення місцевого бюджету), це і зарплатня для працівників підприємства.

Як вдалося дізнатися «Вголосу», виконання робіт за цим конкретним тендером принесе державі, фірма якої виграє, щонайменше 100 млн грн податків. Водночас для виготовлення цієї продукції доведеться оплатити роботу приблизно 250 працівників впродовж 10 місяців – а це ще близько 60 млн грн (і знову-таки податки – за кожне робоче місце у бюджет міста, в якому розташоване підприємство).

Таким чином виходить, що якби в організованому Садовим тендері виграло львівське підприємство «Електрон» (воно також подавалось на конкурс), попри дещо вищу ціну самих автобусів – його пропозиція була б набагато вигіднішою за білоруську. Це дало би роботу львів’янам, наповнило би бюджет Львова, наповнило би бюджет України і, врешті, зекономило б кошти на пальному.

Важливо і те, що понад половина комплектуючих для автобусів «Електрона» – українського виробника. А це, у свою чергу – замовлення для інших українських підприємств, їхні доходи й податки.

Втім, як бачите, за оцінкою «міжнародних експертів» (не до кінця зрозуміло, хто це, але Садовий послався на них у своїй заяві) перемагає те, що перемагає…

За технічними характеристиками білоруські автобуси програють українським. І Садовий дещо замовчує

На заяву Садового зреагував також депутат Львівської міської ради від партії «Варта» Ігор Зінкевич. Обранець вирішив упустити «моральну» і «політичну» складові питання, а натомість – проаналізувати технічні характеристики, якість і зручність білоруських автобусів. У результаті і він зробив висновок, що білоруські автобуси купувати НЕ можна. З кількох причин.

По-перше, Зінкевич вказує на те, що вони непридатні для людей з інвалідністю та людей старшого віку. У білоруського автобуса МАЗ практично всі сидіння для пасажирів знаходяться на підвищеннях, в той же час у львівських ЛАЗа та «Електрона», а також в українських «Богдана» та «Еталона» – навпаки, більшість сидінь розташовані на рівні підлоги салону.

По-друге, Зінкевич погоджується зі сказаним вище: двигуни автобусів українського виробництва мають менший об’єм і дещо меншу потужність, ніж у білоруських МАЗів, відповідно – вони споживають менше дизельного палива і економлять кошти в експлуатації. Що ж до питання швидкості, підкреслює депутат, то міським автобусам не потрібно ганяти на великих швидкостях.

Зінкевич погоджується і з тим, що Львову вигідно купувати транспорт в українського виробника, щоб залишати тут кошти. А також вказує, що міський голова лукавить, коли заявляє про необхідність купити білоруські автобуси «вже і негайно».

«Пан Садовий каже, що автобуси потрібні «тут і зараз». Але він не каже про те, що у комунального ЛК АТП №1 є біля 30 низькопідлогових автобусів ЛАЗ і біля 30 європейських автобусів 20-річного віку. Частина цього транспорту дійсно несправна, а частина не виїздить тільки тому, що підприємству бракує водіїв. Аналогічна ситуація і у «Львіелектротрансі», де після прибуття нових тролейбусів «Електрон» зупинилося кілька десятків тролейбусів «Skoda», які були у цілком справному стані. Отож, головна проблема не брак техніки, а брак людей, які б цією технікою керували і її обслуговували. На 100 нових автобусів треба, як мінімум, 200 – 250 водіїв, щоб вони ефективно експлуатувалися. Чи може ЛК АТП-1 рекрутувати таку кількість працівників із відповідною категорією? Думаю, що ні.

Другий момент – в Європі повсюдно відмовляються від дизельних автобусів – переходять на електробуси та «гібридні автобуси». А ми, чомусь, закуповуємо саме дизельні автобуси. Так дбаємо про екологію?

Ну і ще одне – нагадалося, що чиновники Садового минулоріч бідкалися, що ми, депутати, не виділили на щось там кошти і щось там не погодили, отож нові автобуси немає куди ставити…Це знову аргумент – не спішити, а вирішити питання із територією ЛК АТП №1», – пише Ігор Зінкевич.

Садовий рятує вмираючу економіку Білорусі, завдаючи шкоду підприємствам Львова

Підприємство МАЗ, в якого Садовий вирішив купити автобуси – повністю державне. Контрольоване і підтримуване урядом Білорусі та особисто президентом Олександром Лукашенком. А ще – напівмертве.

МАЗ – абсолютно збитковий. Тільки за останні 3 роки його збитки сягнули суми в 100 млн доларів. Єдиний вихід у цій ситуації – максимально завищувати ціну на свою продукцію і збувати її на всі можливі ринки. Держава цьому, звісна річ, всіляко сприяє.

Користаючись зоною вільної торгівлі з Україною білоруси ввозять до нас свою продукцію без всяких мит. Ми ж так вчинити не можемо. Адже у Білорусі існує законодавство, згідно з яким участь у тендерах на державні гроші не може брати іноземна компанія, якщо такий товар, як у неї, виготовляє якась білоруська компанія. Коротше кажучи, українські «Електрон» чи «Богдан» на ринок білорусі ніхто не впустить. Натомість білоруський МАЗ до Львова, як бачимо – уклінно припрошують. Крім того, білоруський МАЗ привозить собі комплектуючі без жодних мит і користується вигідними державними кредитами, а в Україні такого немає – і всі митні платежі потрібно оплачувати.

Словом, з якого боку не глянь – білоруському МАЗу набагато легше перемогти у Львові в тендері, ніж тому ж львівському «Електрону», наприклад. Проте і тут є своє «але».

Згідно з угодою, яку Україна підписала з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ, під його егідою проходив тендер), львівська мерія мала би передбачити преференції в тендері для українських виробників. Якби це було зроблено – однозначно перемогла б якась із вітчизняних компаній. Про це каже, до речі і Ігор Зінкевич, наводячи відповідні розрахунки.

Чому чиновники Садового не передбачили таких преференцій? І хто понесе за це відповідальність? Питання залишаються відкритими.

Навіщо Садовому ця афера?

Напевне знає тільки сам міський голова. Але ми можемо припускати. І маємо щонайменше два варіанти.

Перший – так звана «маржа».

За давньою українською традицією – з якою фірмою «знайшли спільну мову» чиновники, та і перемагає. За словами підприємців які займаються транспортними перевезеннями, «відкат» у тендері такого масштабу може сягати щонайменше кількох десятків мільйонів гривень.

Другий – зобов’язання Садового перед своїми спонсорами.

Зв’язки львівського мера з російськими олігархами вже, мабуть, не секрет ні для кого. У відкритому доступі можна знайти достатньо інформації і про стосунки Садового з Ігорем Чуркіним (на догоду якому чиновник довів до банкрутства ЛАЗ), і про відносини з Михайлом Фрідманом. Останній у нинішній історії особливо цікавий.

Фрідман – засновник «Альфа-груп», один із фінансових стовпів сучасної РФ і 23-й номер в американському санкційному списку найбільш наближених до Путіна осіб. Співзасновник і багаторічний спонсор музичного фестивалю Alfa Jazz Fest. Багаторічний спонсор Андрія Садового та його «Самопомочі».

Як стверджують представники львівського бізнесу, Фрідман до всього – ще і «куратор» Садового в усіх найважливіших економічних питаннях. Саме російський олігарх львівського походження організовує найбільші схеми та особисто стежить за їхньою реалізацією Садовим.

Тому не можна виключати, що і афера з автобусами – справа рук Фрідмана. Принаймні, масштаб його впливу в Російській Федерації наштовхує на таку думку.

Що робити далі?

Здається, вже очевидно: скасувати цей фейковий тендер і оголосити новий. Уже з чесними правилами гри. При цьому, до речі, міський голова міг би вийти сухим із води (вдати, нібито, в усьому винен «непрофесіоналізм» дрібних чиновників Ратуші, й вибачитися перед ЄІБ). Такий варіант виходу з ситуації пропонує зокрема вже згаданий нами Зінкевич.

«Як на мене, Андрій Іванович має вибачитися перед Європейським інвестиційним банком за «професіоналізм» своїх підлеглих. І попросити дозволу на повторне оголошення тендеру. Перед цим, вважаю, представники банку разом із депутатським корпусом ЛМР мають вивчити питання ефективності експлуатації в таких містах як Дніпро, Краматорськ, Чернівці тролейбусів із автономним ходом (їх іще називають «електробусами із динамічною зарядкою), на основі цього провести розрахунки, адже не виключаю, що для сполучення в межах Львівської ОТГ доцільно запроваджувати саме тролейбуси із автономним ходом. Не виключаю, що автобуси виявляться більше економічними – все потребує розрахунків.

Далі – нове тендерне завдання на відповідний транспорт, який економічно і екологічно більш вигідний. У тендерній документації чітко прописуємо всі моменти, пов’язані із зручністю, інклюзивністю, а також преференціями для вітчизняного виробника.

За цей час навчаємо водіїв, залучаємо експлуатаційників, створюємо їм відповідні умови роботи і побуту, щоб коли куплені за кредитні кошти автобуси чи тролейбуси зразу поїхали, а не стояли під парканом…», – пропонує Зінкевич.

«Вголос» стежитиме за розвитком ситуації. Хочеться вірити, що і громадськість, і депутати, і прості мешканці Львова зможуть не допустити цього цинічного обміну інтересів громади й держави на вигоду однієї безмірно жадібної кишені.

Яна Федюра, «Вголос»