Доки українці відпочивали, святкуючи День Конституції, Міжнародний трибунал з колишньої Югославії (МТКЮ) продовжував активно працювати. 28 червня одному з підсудних дали два роки в’язниці, іншого – виправдали. Щоправда, обидва вердикти є дріб’язковими і мало стосуються головних обвинувачень.

Так, колишній лідер сербських націоналістів Воїслав Шешель отримав два роки в'язниці за відмову прибрати зі свого сайту інформацію про свідків у його справі, яким суд гарантував конфіденційність. Про це повідомляється на сайті суду.

Суддя назвав дії Шешеля «явним нехтуванням» розпорядженнями суду, яке рівносильне «підриву судових повноважень трибуналу». Зазначимо, що це вже третій вирок, який виноситься Шешелю за другорядними обвинуваченням в ході розгляду його основної справи. У жовтні 2011 року його засудили до півтора роки в'язниці за розкриття прізвищ свідків у його справі в написаній ним книзі, а в 2010-му Шешель був засуджений до 15 місяців тюремного ув'язнення за розкриття особистостей свідків в іншій книзі.

Зрозуміло, що всі три «вироки» нічого не варті, адже Шешель й так сидить за гратами, а за основними обвинуваченнями йому взагалі загрожує 28 років тюрми. Нагадаємо, що екс-лідера сербських націоналістів звинувачують у скоєнні воєнних злочинів у 1991-1994 роках, а саме в підбурюванні до насильства проти несербського населення колишньої Югославії, розпалюванні національної ворожнечі, а також причетності до тортур і вбивств. На думку прокурорів, сербський політик діяв «як фанатик». Процес проти Шешеля, який, до речі, в 2003 році добровільно здався Гаазькому трибуналу, триває з 2007 року.

Натомість того самого дня – 28 червня – більше пощастило екс-президенту Республіки Сербської Радовану Караджичу, якого МТКЮ за браком доказів виправдав… щоправда, лише за одним з 11 епізодів обвинувачення, повідомляється на сайті трибуналу.

Йдеться про причетність до актів геноциду, своєних у низці боснійських міст в період з 31 березня по 31 грудня 1992 року. Що ж стосується решти 10 пунктів обвинувачення, то суд визнав докази за ними цілком достатніми для того, щоб підсудного можна було звинуватити у злочинах проти людяності та актах геноциду. Нагадаємо, що Радован Караджич був спійманий в 2008 році в Бєлграді. До цього йому протягом 12 років вдавалося переховуватися від правосуддя, причому, як виявилося, всі роки після закінчення громадянської війни він мирно жив в околицях югославської столиці під виглядом дільничного лікаря. Суд над ним у МТКЮ розпочався в листопаді 2009 року.

Крім того зараз на розгляді в Міжнародному трибуналі з колишньої Югославії перебувають справи ще двох відомих діячів часів громадянської війни на Балканах початку 1990-х. У Гаазі судять колишнього лідера сербських збройних формувань у Хорватії, другого президента невизнаної республіки Сербська Країна (1992 – 1994) Горана Хаджича та екс-начальника генерального штабу збройних сил Республіки Сербської, генерал-полковника Ратко Младіча. Суд над останнім, до речі, розпочався щойно 16 травня цього року. Зазначимо, що ці четверо вважаються саме тими головними катами, для покарання яких у 1993 році власне і був створений Міжнародний трибунал з колишньої Югославії.

Головні обвинувачення у всіх однакові: воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид під час громадянської війни на Балканах на початку 1990-х років. Найстрашніші епізоди: масакра в Срєбрєніці в 1995 році (після захоплення цього боснійського села сербськими загонами було винищено до ноги все чоловіче населення – понад вісім тисяч людей, від 10-річних хлопчиків до немічних дідів) та 44-місячна облога Сараєво (за цей час в місті загинули майже 12 тисяч мирних жителів). Злочини, скоєні в Срєбрєніці та Сараєві, вважаються найсерйознішими воєнними злочинами в Європі після Другої світової війни. А загалом жертвами громадянської війни на території колишньої Югославії стали близько 100 000 осіб.

P. S. 6 квітня 2012 року в Боснії та Герцеговині вшановували сумну дату: 20 років з початку громадянської війни. Цей конфлікт, що розпочався в квітні 1992 року після розпаду Югославії, став найбільш кровопролитним в Європі з часів Другої світової. Жалобні заходи проходили у всій країні. Кульмінацією пам’ятних заходів став концерт у столиці Сараєво, де оркестр виступав перед 11 541 порожніми стільцями – саме стільки людей, за офіційними даними, загинуло під час облоги Сараєво військами боснійських сербів.

На жаль, ситуація в Боснії та Герцеговині досі залишається неспокійною. Зараз у країні проживає понад мільйон православних сербів, що складає приблизно чверть усього населення. В основному, вони живуть на території Республіки Сербської, яка разом з мусульмано-хорватською федерацією є однією з двох частин Боснії та Герцеговини. На думку багатьох сербів, нинішня карта країни складена несправедливо, тож в Республіці Сербській досі існує серйозна надія на возз’єднання із Сербією. Зрозуміло, що мусульмани та хорвати виступають проти цього.

На фото цвинтар, на якому поховано жертв масакри в Срєбрєніці (wikimedia.org)