У Харкові попрощалися із загиблими у Ан-26 курсантами та офіцерами. Серед них – і 21-річний майбутній штурман Артем Дудля.

Рідні та знайомі хлопці розповіли про нього ТСН.

Кажуть: побачити цього хлопця без посмішки або без настрою було неможливо.

Особливо, це просто захлинаючись від спогадів, розповідала його дівчина Женя. Про кожен момент із Артемом – з точними датами, навіть часом тривалості телефонних розмов. Усю розмову дівчина тримала у руках невелику качку – це звичайна гумка для стирання олівця, але ж подарована ним.

Якщо я її з собою не візьму, то зі мною станеться щось погане

“Я його питаю: “Навіщо ти купив цю качку?” А він відповів: “Вона мені з тобою асоціюється. Мені здається, якщо я її з собою не візьму, то зі мною станеться щось погане”, – передає слова Артема його дівчина Євгенія.

В той день перед польотом Артем написав їй що хоче вже додому, у відпустку. А далі – вже ввечері додзвонитися до нього Женя не змогла.


“Я йому телефоную, у нього спрацьовує автовідповідач. Я записую ніжне повідомлення, мовляв, “не хочеш зі мною розмовляти”. Дивлюсь, пише мені його друг, який раніше ніколи мені не писав. Пише: “А з Тьмою все гаразд? Літак у Чугуєві три години тому розбився. Я починаю все моніторити і йому відповідаю: “Він там був…”, – розповідає Євгенія.

Просто марив небом

Близькі та вчителі Артема кажуть, що він просто марив небом. Вступив до спеціального ліцею, далі університет. Хотів на пілота, але за балами не пройшов, тож вирішив стати штурманом.

Про причини трагедії близькі воліють не говорити – мовляв хлопців вже не повернути. Але друг Артема  Богдан згадав, що за кілька днів до трагедії  бувало, що вильоти відкладали через технічні проблеми. Хоч і тривоги у цих словах не було. За два дні до падіння літака Артем приїжджав у Харків у справах – тоді, каже Богдан, зробили просто селфі. Воно виявилося останнім.

Як писав “Вголос”: