Очевидно, що саме завдяки комплексній соціально-гуманітарній освіті людина підноситься до рівня високорозвиненої індивідуальності з гуманним мисленням і широким кругозором, стає не просто суб’єктом тієї чи іншої професійної активності, а творцем суспільного прогресу. Розуміння цього факту у розвинених демократичних країнах, на які орієнтується й Україна, забезпечується тим, що питома вага суспільно-політичних знань там становить 45-55 % від усього обсягу знань, які здобувають студенти.

Політична освіта є невід’ємною та органічною складовою системи соціально-гуманітарних наук про необхідність обов’язкового вивчення якої рекомендував організований у Парижі міжнародний колоквіум ЮНЕСКО ще у 1948 р. Час переконливо показав, що там, де виникли сприятливі умови для поширення політологічних знань, там суспільство впевнено йшло шляхом соціального прогресу оскільки основним гальмом соціального прогресу народів виступала їхня політична безграмотність та безпорадність.

Люди позбавлені політичних знань, приречені бути не свідомими та активними громадянами своєї держави, а всього лише об’єктами політичних маніпуляцій. Адже демократичне суспільство – це суспільство у якому не лише високо цінується свобода, але й де люди можуть, а головне вміють мислити та діяти відповідально, свідомо беручи на себе цю відповідальність. Не даремно політична наука заборонялась та переслідувалась саме в авторитарних суспільствах!

Без політичної просвіти населення ми не досягнемо розвиненої демократії! Всі демократичні країни світу без винятку покладають на політичну науку функцію виховання свідомих та патріотично налаштованих громадян й плекають її як могутній засіб формування демократичного впливу на громадян. Вивчення основ політології у вищих навчальних закладах допомагає формувати таку молодь, яка б могла у майбутньому стати справжньою опорою демократичного суспільства. У цьому зв’язку слід згадати застереження авторів класичної праці “Громадянська культура” Г. Алмонда і С. Верби, які прямо зазначали, що ”для розвитку стабільного та ефективного демократичного устрою вимагається набагато більше, ніж політичні та управлінські структури. Цей розвиток залежить… від політичної культури. Якщо така культура не здатна підтримувати демократичну систему, то шанси останньої на успіх дуже слабкі”.

Знання про політику, їхнє розповсюдження у горизонтальній площині є першоосновою народоправства! Без них демократія перетворюється у чистісіньку фікцію і, врешті-решт гине. ”Ми знаємо достатньо, щоб знати,- писав класик сучасної американської політичної науки Г. Лассуелл,- що демократії не знають, як жити; через незнання вони гинуть.”

Тому нас особливо дивує рішення МОН, яке під розмови про демократизацію та реформування змісту гуманітарної освіти, прийняло рішення про фактичне згортання вивчення політології у вищих навчальних закладах.
Політична наука в Україні виникла одночасно із отриманням незалежності. За цей період намітились позитивні тенденції її поступу й ствердження: у провідних університетах відкрились відділення політології, почали формуватись наукові школи, випускники відділень політології почали працювати у широкій сукупності політичних інститутів.

Настав час для того, щоб цілком фахово сприяти свідомим уявленням про принципи демократичної політики, про природу влади, сутність держави і громадянського суспільства, час самостійно розпізнавати в політичному житті конструктивні начала і відрізняти їх від шумовиння поверхневих пристрастей.

Слід нарешті зрозуміти, що саме там де процвітає політичне неуцтво, верховодять авантюрні політики й в кінцевому випадку страждають цілі народи. Слід набратися політичного терпіння і обачності й працювати над формуванням справжньої демократичної свідомості, а відкинути усі спроби радикальних атак на суспільну свідомість, продиктованих політичною кон’юктурою.

Ми вважаємо, що відновлення статусу предмету «Політологія» як обов’язкового для вивчення студентами ВНЗ України всіх спеціальностей вимагають інтереси становлення української демократії та ствердження громадянського суспільства, формування політичних громадян, здатних робити власний усвідомлений політичний вибір і брати участь у процесах управління державою на всіх рівнях, сприяння інтеграції у світовий політичний простір.