Офіційний Будапешт прагне використати недосвідченість нового українського президента для досягнення своєї цілі - створення угорського анклаву на українському Закарпатті.

Віддамо все, аби не сваритися?

Ситуація, яка склалася в українсько-угорських відносинах за останні роки, характеризується активною, наступальною позицією Угорщини, яка не лише не уникає протистояння та гострих кутів у взаєминах між державами, але й активно провокує їх. То угорцям було потрібно вивішувати свої державні прапори на українських місцевих органах влади, то їм не подобався український закон про мову, то Угорщині вже терміново знадобився окремий "угорський" виборчий округ в Україні. Будапешт систематично ставить нові вимоги та зображає Україну винною у відмові йти на зустріч.

Водночас Україна, керуючись традиційною миролюбністю, намагається працювати з угорською стороною в межах дипломатичного протоколу та етикету та утримувати максимальну конструктивність і добросусідськість. Українська сторона підкреслює, що прагне діалогу та конструктивної і взаємовигідної співпраці з Будапештом. Україна навіть почала роботу над розробленням окремого закону, який би регулював використання мов нацменшин, зокрема країн-членів ЄС, і готова приймати консультації Будапешта.

Це фактично має стати поступкою України перед угорським тиском в обмін на розблокування євроатлантичної співпраці із Заходом та зменшення напруження на західному кордоні. Україна у відносинах з Будапештом фактично керується християнською нормою "підставити другу щоку", а в українському МЗС намагаються з усіх сил втримувати українсько-угорські відносини від безповоротного конфлікту, хоча й розуміють, що не Україна у цій ситуації є джерелом провокацій.

Основною проблемою є так званий угорський іредентизм, тобто політика возз’єднання територій

Виконувач обов’язків глави МЗС України Єгор Божко зазначає, що "причина ускладнення в українсько-угорських відносинах походить не з України. Основною проблемою є так званий угорський іредентизм, тобто політика возз’єднання територій, який засліпив прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана та його соратників. Київ не погоджується з іредентистськими планами уряду Орбана  - створення угорського анклаву на території України, як цього домігся Будапешт від ослабленої війною Сербії. Інші сусідні країни, до яких Угорщина має територіальні претензії, зокрема Словаччина та Румунія, також протидіють цим намірам. Показово, що Угорщина намагається добитися поступок саме від слабких країн, які самі зазнають тиску, тому угорські претензії до України розпочалися після російської агресії на Донбасі.

Зелене світло для Будапешта?

Великі надії офіційний Будапешт покладає на нового президента Зеленського, який видається угорській владі менш принциповим у національних питаннях. За словами прем'єра Угорщини Віктора Орбана, з минулим українським керівництвом було "неможливо досягнути домовленості", тож у Будапешті надіються на нову президентську адміністрацію в Києві, яка бажатиме взаємодіяти з Угорщиною. Показово, що угорська делегація однією з перших приїхала на інавгурацію Зеленського.

Колишній актор неодноразово висловлювався проти "примусової українізації", тож цю мовну та історичну "непринциповість"  нового Глави Української держави й сподіваються використати у Будапешті. Адже Угорщина послідовно прагне зміни українського мовного закону, який би не зобов'язував угорців в Україні вивчати українську.

Сійярто навіть несподівано прилетів у Торонто на конференцію українського гаранта і зробив заяву, що Зеленський - це нова надія для Будапешта

В дипломатичних колах стверджують, що Будапешт почав навіть "полювання" на українського президента з метою чим швидше з ним зустрітися та добитися своїх цілей в Закарпатті. Петер Сійярто навіть несподівано прилетів у Торонто на конференцію українського гаранта щодо реформ і зробив заяву, що Зеленський - це нова надія для Будапешта. Однак після цієї зустрічі жодних чітких заяв та дій з боку Зеленського не відбулося.

Тож наразі невідомо, чи Зеленський, відомий своєю лояльністю до двомовності, готовий йти на поступки угорцям на Закарпатті чи лише заспокоює Будапешт привабливими обіцянками, не бажаючи міняти статус-кво в неспокійній області. Можливо, у Зеленського ще самі достеменно не розібралися, яку стратегію слід обрати щодо угорського напрямку, адже явні поступки угорській меншині призведуть до протестів патріотичних та націоналістичних сил. І можуть спровокувати масове обурення українців, які вважатимуть такі дії зрадою, чого команді президента також не хотілося б з огляду на часті закиди у "проросійській політиці". Наразі очевидно, що позиція Зеленського щодо угорців залишається більше вичікувальною та обережною, аніж компромісною чи державницькою.

Хоча, ймовірно, що, не дочекавшись бажаного від нового українського президента, Будапешт може піти на загострення конфлікту та спробувавши взяти силою тиску те, що за ці кілька місяців не вдавалося взяти шляхом переговорів. Це може бути своєрідна "розвідка боєм", яка дасть уявлення Будапешту про бійцівські якості та рівень твердості і рішучості українського лідера. Такий крок дасть змогу Віктору Орбану зрозуміти: чи схильний Зеленський до поступок та компромісу під загрозою ескалації відносин, чи буде він турбуватися про збереження діалогу та добросусідських відносин навіть за умов угорського тиску? Чи рішуче відхилить угорські вимоги та відстоюватиме українські національні інтереси в Закарпатті, не пішовши на жодні поступки Будапешту.

Угорці в цьому випадку чекають на виконання Зеленським та його команди попередніх заяв про "можливість двомовності" та подвійного громадянства. Українці ж натомість чекають на зміну позиції президента та надіються на "дорослішання" колишнього актора в державницьких питаннях та впливу на гаранта досвідчених дипломатів, які б допомогли зберегти Закарпаття українським.