Він пройшов пекло війни, а коли повернувся у мирне життя, почав допомагати побратимам на волонтерських засадах із фондом «Повернись живим». Також Андрій Римарук спробував свої сили в кіно і тепер як головний актор фільму-претендента на «Оскар» від України «Атлантида» збирає нагороди по світу разом із режисером стрічки.

«Вголос» поспілкувався з ветераном війни на Донбасі, волонтером та працівником фонду «Повернись живим» Андрієм Римаруком та дізнався про відверту думку Зеленського щодо Донбасу, «велике перемир’я», а також багато іншого про війну, наше суспільство та кіно.

  • Що ви думаєте про «велике перемир’я»?

Перемир’я немає. Я би радив людям не лінуватись, заходити на сайт ОБСЄ і переглядати їхні щотижневі звіти. Там зафіксована кількість обстрілів з російського боку, а їх за тиждень може бути навіть понад тисяча. А коли Зеленський каже, що в нас перемир’я, так слухайте: Президентові можна сц…ти в очі, а він думатиме, що це дощ.

От, як приклад, пожежі на Луганщині: прилітає туди Президент і каже, що займання сталися через те, що у лісі замкнуло високовольтну лінію. А ми йому показуємо відео, на якому видно, як виходять четверо сепаратистів з коктейлями Молотова і димовими шашками, спеціально підпалюють траву, відповідно вітер дме в наш бік, тому і починають горіти села, заповідник тощо. А у нас «перемир’я»! Тому люди, дивімось правді в очі, шукаймо і перевіряймо  інформацію. Адже Росія почала цю війну гібридно і перш за все дуже сильно атакувала інформаційно. Зараз так само діє чинний президент, коли говорить про режим тиші.

  • А яка ситуація зараз на фронті?

Спостерігаємо відтік професійних кадрів з армії

На жаль, армія зараз вже не та, якою була у 2015-18рр. Спостерігаємо катастрофічний відтік професійних кадрів. Люди не погоджуються із політикою чинної влади, тому просто покидають лави ЗСУ. Армія перетворюється на контрактну, але непрофесійну. Все ж на фронті є підрозділи, які знають і вміють робити свою справу, більше того: вони вже просто не можуть жити без війни, бо обожнюють військову справу.

  • А що воїни кажуть про Зеленського як про Президента і Головнокомандувача?

Більшість за нього голосували. Правда, зізнаюсь, що я не спілкуюсь з військовими про політику. Але знаю одне: хлопці мають завдання та виконують наказ. І взагалі по житті я аполітична людина, яка ні за кого не агітує – як і не агітує проти когось.


фото: УП

І взагалі: політика зіпсувала цю війну, на жаль, і якщо вже так глобально дивитись на сили та засоби, які залишились у Росії на окупованій території, то в принципі (ще й користуючись тим моментом, що Росія зараз бере активну участь у подіях в Білорусі, на Близькому Сході, участь брала конфлікті в Нагірному Карабасі), то бачимо, що у неї розпорошені дії, тому був би наказ піти вперед і змести всіх – українські воїни б це зробили. Але, на жаль, ми політикою сковані і якщо підемо у наступ, то від нас відвернеться Європа і на цьому все закінчиться. Тому нам з цим ярмом під назвою «Мінський процес» та «Нормандський процес» жити ще дуже довго.

  • Яким ви бачите майбутнє Донбасу?

Військові отримали завдання прорахувати, за скільки часу вони вириють 20-метровий котлован, заповнять його водою, запустять туди крокодилів і просто відмовляться від Донбасу

Я близько року тому сидів в Офісі президента, біля Зеленського тоді сиділи також Богдан, Головнокомандувач ЗСУ Хомчак - і тоді чинний глава держави сказав таку фразу: «Я навіть не виключаю той факт, що нам доведеться відмовитися від цієї території». Військові при цьому отримали завдання прорахувати, за скільки часу вони вириють 20-метровий котлован, заповнять його водою, запустять туди крокодилів і просто відмовляться від цієї території. Але ми розуміємо, що такий варіант викличе дуже багато дискусій. Самих же сценаріїв розвитку подій багато: від активізації бойових дій, до яких, на жаль, ми не готові (дивімось правді в очі), і до замороження конфлікту. Як буде – побачимо, але знаю одне: відмовлятись від цієї території не можна, навіть якщо вона нам дістанеться такою, як ми її показали у фільмі «Атлантида» (зруйнованим простором, непридатним для життя, - ред.) . Але це ж навпаки - неоране поле: туди можна залучати інвестиції – просувати ту ж «зелену енергетику», адже інвестиції - це поповнення бюджету і нові робочі місця. Так, буде страшно і буде важко, але не варто опускати руки.

Якщо ж загалом глянути на політику Офісу президента – вони діють ситуативно і це їх заганяє у глухий кут. Як буде далі – невідомо, але я переконаний, що Донбас до нас повернеться – але не при цьому Президентові і не при цій владі.

  • Як ви вважаєте: ця війна навчила чогось мешканців Донбасу?

Люди забувають про війну і один одному про неї не нагадують. Нещодавно  почув фразу: «Люди звикли до війни». Ну як можна звикнути до війни?! Поїдьте на Донбас хоча би на тиждень, в окопі постійте і дайте тоді відповідь на своє питання: «Можна звикнути до війни?». Війна – це кров, бруд, відірвані кінцівки, похорони, скалічені душі, сльози, ампутації. Як можна звикнути до війни? До неї не можна звикнути, її просто треба пропустити крізь себе і перемогти у ній.


скріншот з фільму "Атлантида"

  • Як вам зйомки та роль актора? Не важко згадувати про війну?

У фільмі мало речей, які могли би мене загнати у минуле і змусити згадувати щось погане, адже в основному події відбуваються у майбутньому. Все ж найважче далася сцена, коли мій герой повертається з війни у свою зруйновану квартиру на Донбасі, де загинула його дружина і дитина.

  • Як вас змінила «Атлантида», де ви були головним героєм?

Для мене це був дуже цікавий досвід і можливість переключитись від війни. Хоча в Маріуполі, бувало, самовільно тікав під час зйомок з готелю. Загалом для мене зйомки у кіно - це виклик. Також хочу наголосити: саме цей фільм Васяновича «Атлантида» став дуже потужним меседжем, інформаційною зброєю, аби привернути увагу світу до війни на Донбасі і вкотре закричати на весь світ, що «Росія – це агресор!».

  • Як ви боретеся із посттравматичним синдромом? І чому він часто долає ветеранів?

У кожного своя травма: хтось навчився керувати своїми емоціями, а хтось, на жаль, ні. Тут треба також посварити державу, адже новостворене Міністерство ветеранів за останні три роки не зробили абсолютно нічого. Однак хочу порадити (з власного досвіду) людям, які пройшли війну: не бійтеся проходити психологічну реабілітацію хоча би раз в рік, не бійтеся лягати в госпіталь, якщо потрібно. А рідним та друзям ветеранів пораджу: як тільки бачите у них певні зміни, відразу відправляйте до спеціаліста.

  • Розкажіть про роботу у фонді «Повернись живим».

Я працюю у фонді 4,5 роки, одразу після демобілізації. Робота фонду за  останній  час змінилась: ми шукаємо нові ніші, де ми можемо бути корисними. І це у той час, коли багато волонтерських організацій закриваються. Ми ж не тільки займаємося забезпеченням і допомогою військовослужбовців, зараз також відриваємо ветеранські напрямки, де військові зможуть отримати бізнес-освіту, вчитимемо їх, як вести бізнес.

  • Українці здатні перемогти у війні?

Події, які відбуваються у країні, можуть спричинити новий виток в історії, за який потрібно буде вмирати

Українському суспільству не вистачає згуртованості. Більше того: зараз бачимо (і на це варто зважати), як пружина  знову починає стискатися і вона таки вистрелить. Тобто події, які зараз відбуваються у країні, на жаль, можуть спричинити новий виток в історії, за який потрібно буде ще раз боротися і, можливо, навіть вмирати – аби відстояти своє право на свободу і демократію.

Марія Волошин, ІА «Вголос»