Попри суттєві промахи в економіці, пандемію і нарікання на зловживання вже нової влади, кількість тих, хто вкотре готові проголосувати за Володимира Зеленського (якщо вірити соцопитуванням), не знижується. Сам президент під час своєї прес-конференції похизувався своїм рейтингом, мовляв, у другому турі тепер за нього готові проголосувати аж 75% людей.

Підтверджують це і соціологи. Так, за даними опитування групи «Рейтинг», яке проводилось у травні, президент у першому турі із рейтингом понад 39% перемагає усіх своїх конкурентів. Тоді, як ще у 2019 році у першому турі за президента проголосувало 30% виборців.

Для української політики подібні результати – феномен. До прикладу, екс-президент Петро Порошенко, який переміг на виборах одразу в першому турі, вже через рік різко втратив свій рейтинг.

Чому велика частина українців не розчарувалась у Зеленському попри усі його наочні прорахунки?

Про це ІА «Вголос» запитав у політолога Володимира Волі, політичного аналітика Олександра Кочеткова, соціолога Віктора Небоженко та психолога Валентина Кіма.

Рейтинг усіх президентів одразу після першого року їх при владі обвалювався, у Зеленського цього не сталось. У чому справа?

Віктор Небоженко:

Я – професійний соціолог і в мене є багато питань до цих опитувань про рейтинг Зеленського. По-перше, я не розумію, як під час пандемії коронавірусу в нас можуть робитися соціологічні дослідження. Так не прийнято у світі. По-друге, зараз важко сказати, яка група населення підтримує Зеленського. Бо, якщо є такий великий рівень довіри, ми маємо бачити і людей, які підтримують президента та його точку зору. Але тут є ще один парадокс – у Зеленського немає своєї точки зору. А тому не зовсім зрозуміло, як людину, в якої немає своїх поглядів та ідеології, може підтримувати якась група населення. Коли є політик із яскравою ідеологією – за Росію він чи за Захід, – тоді зрозуміло, хто його підтримує. У цьому випадку – такого немає.

Якщо ж припустити, що ці соціологічні дослідження правдиві, то ймовірно такий великий рівень довіри є через те, що у нас Верховна Рада та Кабмін – ще гірші за самого Зеленського.

Олександр Кочетков:

Рейтинг Зеленського і дійсно можна певним чином назвати феноменом, оскільки зазвичай після півроку діяльності до президентів падає рівень довіри. Проте тут треба розуміти одне: обставини, у яких знаходиться Зеленський – вони не тривіальні. І народ розуміє, що зміна президента зараз може призвести до нових потрясінь, люди дуже бояться насильницької зміни влади.

Те, що президент особисто не краде – не дуже допомагає економіці, але все ж викликає певну симпатію

Також це означає і те, що люди не бачать альтернативи Зеленському: немає ні концепцій, ні людей. Також ще однією складовою довіри до Зеленського є те, що люди не бачать, що краде саме президент. Бо за попереднього президента всі бачили, що Порошенко таки має стосунок до корупції, він її навіть очолює. Усі розуміли, що без відома Порошенка в Україні нічого не відбувалось. Натомість Зеленський – це зовсім інша історія. У людей є сотні претензій до депутатів від «Слуги народу», Кабміну, а до президента – немає. І всі розуміють, що якби Зеленський погорів на корупції, то прихильники Порошенка про це вже б давно усім розповіли.  Тобто те, що президент особисто не краде – не дуже допомагає економіці, але все ж викликає певну симпатію.

Також люди бачать, що він якось намагається припинити війну, проте у нього нічого не виходить. Українці не хочуть війни і вони зважають на наміри президента, через що тримається і його рейтинг.

Володимир Воля:

Голосування за Зеленського минулого року було протестом проти політиків та еліт, які вже зараз поступово зникають з політичної системи України. Під час голосування від виборців президента я навіть чув такі думки, що від нього нічого не варто чекати, бо він не готовий до влади, але старі еліти їм настільки набридли, що краще хай буде Зеленський.

Окрім того, високий рівень довіри до Зеленського – це ще і протест проти інформаційної політики, яку ми бачимо на центральних телеканалах. Там весь час нагнітаються негативні емоції. Люди від подібного уже втомились.

Опоненти Зеленського, тобто представники старого політикуму, не змінили свою інформаційну політику і борються із Зеленським, використовуючи риторику негативу. І цей негативний психологічний вплив відштовхує виборців від них самих. Люди не хочуть, щоб проблеми загострювались та нагніталось постійно відчуття страху та ненависті. А поки подібне триватиме, рейтинг Зеленського зберігатиметься та навіть зростатиме.

Бо зараз питання стоїть так само, як і у 2019 році: або цей, непідготовлений, чи ті, старі. І люди по сто раз обиратимуть Зеленського, поки не з’явиться йому нова альтернатива. Виборці готові зараз пробачати недосвідченому президенту його промахи: часту зміну уряду, карантин і незрозумілу ситуацію із економікою. А все для того – лиш би старі не повернули собі владу. І саме старі політики зі своїми давно апробованими методами політичної боротьби і забезпечують Зеленському рейтинг 75% у другому турі президентських виборів.

А з психологічної точки зору як це можна пояснити?

Валентин Кім:

Рейтинг Володимира Зеленського після року перебування на посту президента – це та загадка, яка тривожить уми багатьох. А справа полягає у тому, хто його виборець і проти чого він голосував. Бо, коли відбуваються вибори, то у кожного кандидата є свій «ядерний» електорат. Це та основа, яка відображає інтереси , наміри та ідеологію тих чи інших категорій населення. А другий тур виборів – це коли частина людей примикають в силу обставин до того чи іншого кандидата, голосуючи проти когось. Як наслідок, після виборів відбувається різке падіння довіри до влади. І це пояснюється тим, що цієї довіри не було спочатку, просто була потреба вибрати менше зло.

Рік тому у нас відбулась так звана електоральна революція. Тобто відбулось таке, що вийшло за рамки. І потрібно розуміти, а як це відбулось. Бо по суті виборці голосували не за Зеленського. Його, як політика, як не було, так і по суті зараз немає, у нього немає політичної програми. Його партія не була сформована і зараз, через 10 місяців після виборів, у неї немає чіткої ідеологічної  складової. Тобто по суті не було за що голосувати, бо Зеленський не давав чітких, зрозумілих обіцянок. Можна лише з впевненістю сказати, що люди проголосували проти чогось: вони голосували проти тих подій, учасниками яких вони свідомо чи несвідомо, стали. Люди голосували проти того, що країну поглинула війна з найпотужнішим нашим сусідом, проти нестабільності. І це – був електоральний виклик існуючій тоді владі, яку уособлював Петро Порошенко. І от Зеленський і досі залишився уособленням людини, яка не приймає ідеологію свого попередника. А тому в нього і досі зберігається настільки велика електоральна підтримка.

А з раціональної, логічної?

 Валентин Кім:

Зеленський – це вірус, який знищує політичну систему. Систему кулуарних домовленостей, політичних взаємостосунків, структур. Саме така людина мала запит в українських виборців. Бо політиків з точки зору психології можна поділити на три ключових класи: руйнівник, творець та охоронець. Наприклад, Порошенко – був політиком-охоронцем, його завдання полягало у тому, щоб зберегти Українську державність. І він із цим завданням впорався. Тобто тоді Порошенка українці обрали для того, щоб самозберегтися.

До Порошенка ми мали президента-творця. Так, як не дивно, Янукович був саме творцем. Він – це людина, яка створила схеми страшного дерибану, яка сконструювала мафіозну державу, котру вдалось знищити ціною крові Героїв Небесної сотні.

Те, що у Зеленського не падає рейтинг, означає одне: запит на руйнування у суспільстві і досі є високим

А зараз пішов новий цикл – масовий український виборець вибрав руйнівника. Бо був електоральний запит на знищення. Усі втомились від неможливості змінити існуючу систему. І у цьому плані ми перебуваємо у загальносвітовому тренді: те саме сталось у США та Британії.  Люди приводять у політику те, що може її розхитати. Бо за останні 75 років з часу кінця Другої світової війни була створена система стримувань та противаг. Люди 75 років тому жахнулись від того, скільки крові пролила війна. І вони створили потужну систему, яка протистоятиме потужній тенденції щодо міжнародних конфліктів. Проте ця система створила нові конфлікти і всі від неї втомились та намагаються її позбутись. І ми теж це відчуваємо: наприклад, ОБСЄ не в силах натиснути на Росію, Росія в Радбезі ООН має право вето. І це все невдоволення трансформувалось у те, що ми до влади почали приводити руйнівників системи. І те, що у Зеленського не падає рейтинг, означає одне: запит на руйнування у суспільстві і досі є високим.

Інша складова цього всього полягає у тому, що пересічний український виборець не хоче вникати та розбиратися з тими проблемами, які у нас є. Він не має наміру щось робити. Натомість інші політичні сили закликають своїх виборців розібратися у ситуації: мовляв вивчіть усе і зрозумійте, чому мене треба обрати і чому я хороший. Зеленський же не закликає так робити: він заспокоює виборця, кажучи, що всі ще гірші за нього. Вся його активність полягає у тому, що він пояснює виборцям свою позицію і не вимагає від них взагалі нічого. Це – сильна сторона його персони.

Третій момент – електоральна революція відбулась через те, що люди остаточно розчарувались в існуючій політичній системі. Є певні політичні еліти, куди приходять незрозуміло хто, ми за них голосуємо, вони на цьому наживаються і це відбувається практично протягом двох поколінь. І от у нашій політиці знайшовся дійсно несистемний президент. Людина без політичного минулого, яка подобається виборцю з усіма своїми недоліками. Бо, обираючи Зеленського, виборці спеціально хотіли, щоб він був некомпетентний, щоб він взагалі не був пов’язаний з політикою.

Але Зеленський часто потрапляє у конфузні і конфліктні ситуації, чому у виборців  нема реакції?

 Валентин Кім:

Виборцям Зеленського навіть подобається, що президент потрапляє у неприємності. Бо будь яка неприємність – це нанесення збитків старим політикам. Наприклад, нещодавно Деркач оприлюднив плівки із Порошенком. Насправді – там нічого нового, про це йшла мова ще рік тому. Проте тоді це не несло шкоди ні Байдену, ні Порошенку. А зараз, коли про це оголосили, то ці плівки починають наносити іміджеву шкоду двом політикам. Від цього ніхто не виграє. Проте наш середньостатистичний виборець радіє тому, що якісь політики потрапили у неприємності. Ще рік тому відбувся скандал із «плівками Зеленського та Трампа». Це – теж конфлікт, котрий шкодив існуючому політику Трампу. Проте виборці Зеленського від цього навпаки раділи, бо страждала стара політична система. А саме те, що відомий політик засвітився у неприємних розмовах. І те, що Зеленський теж до цього причетний, на це його виборці не звернули увагу, бо президента не сприймають як політика.

Для виборців Зеленський – це наша людина на Банковій, це – засланий козачок. Зеленський – це архетип українського Кобзаря, людини, яка ходить по селах та розповідає про те, що відбувається у світі. І саме у цьому напрямку в нього є дуже потужний комунікативний потенціал. Бо в очах виборця він страждає від політичних баталій, чим викликає співчуття та захват.

Доки виборці Зеленського готові будуть його підтримувати?

Валентин Кім:

Оскільки Зеленський – це президент-руйнівник, то як тільки народ усвідомить, що руйнування може призвести до погіршення ситуації в країні, тоді його рейтинг стрімко впаде.

Володимир Воля:

Така тенденція зберігатиметься до тих пір, поки не з’явиться альтернатива Зеленському. Ця людина не повинна належати до того політикуму, проти якого проголосували люди у 2019 році.

Олександр Кочетков:

Спровокувати падіння рейтингу Зеленського може і абсолютний провал у питаннях економіки. І ми бачимо, як Офіс президента шукає джерела фінансування, щоб в Україні не сталось економічного колапсу. А станеться – люди в усьому звинуватять Зеленського.

Марія Бойко, «Вголос»