«Знаєте, у мене в кабінеті висить портрет президента. Людей треба виховувати в законослухняності. Є президент. Чому в інших країнах, як президента не обирали б, незважаючи на симпатії тих чи інших людей, президент є президент? Чому ми одного президента носимо на руках, а до іншого президента… Чому навіть не можемо повісити його портрет на стіні? Це ж Президент України. Якщо ми його не будемо поважати, його ніхто не поважатиме. Можливо, це суперечить вашим поглядам, але ж я правий» (цитата ректора Львівської політехніки Захід.нету, адреса сайту http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?yuriy_bobalo_diti_vstupayut_ne_tudi_kudi_hochut_a_tudi_kudi_yih_vizmut&objectId=1288311)

Я виніс у початок свого посту цю цитату, бо дуже «люблю» демагогів. Я уявив пана Бобала біля Білого дому у Вашингтоні або у лондонському Гайд-парку. Але хотів би побачити його у Врадіївці на Україні чи на мітингу простих городян Львова на день Героїв біля Степана Бандери. Коли ти сидиш у зручному кріслі у діловому костюмчику та ззаду тебе сувенірне страусине яйце як захист від злих сил (див. фото на сайті), то можеш говорити такі нісенітниці. Вибачайте за «ти», бо говорю радше узагальнено. Є такий старий анекдот. Спілкуються два президенти. Рейган говорить, що у США така свобода слова, що будь-хто може вийти перед вайтхаусом і сказати, що президент дурень. «Нічого дивного»,- відповідає йому Горбачов. «У нас також кожний може вийти на Червону Площу та сказати, що президент США дурень!» Я розумію, коли ви сказали би, що за будь-якої влади вмієте договоритись, підмазати, стати у нагоді, бути підручним або слухняним до влади та ін. Бо саме цей принцип зберігся ще з часів совдепії, і ви його яскраве підтвердження. Ви мені відповіді не дасте, але я поставлю риторичне питання. Чи потиснете ви руку тій людині, яка вчиняла злочини, купила звання «професора» та розкрадає український бюджет? Чому мені і не потрібно вашої відповіді, бо портрет яника висить у вас у кабінеті. Чи не загубили ви свою громадську позицію з такими демагогічними висновками та твердженням про свою правоту? Бо конформізм немає нічого спільного з громадянською позицією. Хоча би такої, як у Вакарчука.  Але стаття цікава, рекомендую.