«Отож, якщо на Наддніпрянщині ці події відбулися улітку 1917 року, то  нарешті дійшов час, коли й Австрія почала розвалюватися. Спочатку угорські частини покинули фронт і пішли додому. Нарешті ті нації, які були більш дозрілі – чехи, 28 жовтня 1918 року проголосили Чехословаччину. У цей же день південні слов’яни проголосили Югославію. В Україні перед першим листопадом були різні політики. Були австродинозаври, які хотіли створити Українську державу, але в Австрії хотіли створити якийсь союз австрійських несоціалістичних республік, своєрідний СРСР. Але були такі, які репрезентували січових стрільців, цей радикальний елемент, хотіли проголосити Українську державу.

Ви знаєте, хто нам визначив датку першого листопада? Поляки, – каже Валентин Мороз. – У Кракові створилась так звана польська ліквідаційна комісія, яка хотіла ліквідувати австрійську владу і створити польську. Якби вона собі в Кракові то робила, то ніхто би не мав заперечень. А вони написали про це в газетах (дурні були, що написали, видали секрет), що 1 листопада та ліквідаційна комісія приїде до Львова, бо то був центр провінції Галіція, і проголосить польську владу.

Тоді наші зрозуміли, що коли до 1 листопада не зробити переворот, не захопити владу, то владу захоплять поляки. Тому й було обрано саме цей день. На той час в австрійських військах у Львові було мало українців: лише 1400 солдатів українського походження і 60 офіцерів. Але Австрія, як кажуть, була три дні до здоху, вже не дуже за тим дивилася. У ніч на 1 листопада кожен український відділ дістав наказ зайняти якийсь об’єкт у Львові. Так що 1 листопада на ранок на Ратуші майорів синьо-жовтий прапор, на стінах висіли оголошення нової української влади і ходили з рушницями в руках солдати в австрійській уніформі з синьо-жовтою пов’язкою на рукаві.

Валентин Мороз, розповідаючи про події 1 листопада 1918 року, зупиняється не на загальновідомих фактах, які ми чули від батьків та дідів. Він наводить  один дуже визначний момент, особливо для категорії  диверсантів, які кажуть, що українці не такі, що у них національний характер не такий, і взагалі все не таке. Однак факти все вирішують.

Напередодні 1 листопада у всі сім українських повітів Галичини і сім українських повітів Буковини були послані кур’єри з наказом, щоби в ніч на 1 листопада захопити владу. Значить, приблизно 1 тисяча людей знала цей секрет. Виявилося, що не тільки польське населення і навіть польське командування не довідалися про це. А значить, не було ні одного доносчика. Тому той факт, що серед українців тоді 1 листопада в Галичині не тільки не було жодного зрадника, а навіть не було жодного базіки, який би випадково видав цей секрет. Так що я думаю, що ми можемо собою пишатися. То нас чужі, нечиста сила намовляє, щоб ми вважали, що ми не такі. Але ця зоря, яка засвітилася над Львовом 1 листопада 1918 року, уже ніколи не згасала», – підкреслює Валентин Мороз.