Суддя Зварич знайшов під своїм лікарняним ліжком розбитий термометр. Посварився з лікарями і поїхав на розвеселу пресуху, де спробував порубати на капусту всіх редисків планети Земля. Після цього він знову ляже в лікарню.

Банальну фразу про атаку, як зебестний захист, втілив в життя голова Львівського адміністративного апеляційного суду Ігор Зварич. Привівши на пресуху усіх ввірених йому суддів, за дивним збігом обставин, схожих на зомбі з ямайських картинок, він провів обряд очищення і вибачення власних гріхів. Але й цього йому виявилось замало і в приміщенні було розвартировано чоловік 50-т працівників суду, які мали створювати ефект масовки у вигляді оплесків, овацій та обструкцій.

У випадку евакуації, ця туса мала на руках винести Зварича на холодне грудневе повітря в пошуках подиху свободи.

Пресуха Зварича відразу ж розвернулась в область цирку на дроті. Замучений тяжкою долею Зварич почав вибачатись за свою повільну мову, зупинки та тахікардінки.

Він розповів свою інтепретацію пресухи Матіоса і Жербицького в досі невідомих нюансах та шманцах. Зварич сміливо перевтілився в роль жертви обставин, коли 15-ть здорових лобів ввірвались в його кабінет. Почали фізично та психологічного його принижувати. Почали штовхати, а він почав падати на підлогу і втрачати свідомість. Чинили над ним наругу, обзивали хабарником і не давали протягом декількох годин справляти свої фізіологічні потреби (змушували шукати WC в своєму ж кабінеті). У Зварича стався нервовий зрив, тиск піднявся до 240 на 130 і він вирішив викинутись з вікна 3-го поверху. Але йому врятували життя і все інше. Хоча й лишили без захисту та медицини.

Головне, що Зварич діяв згідно закону, а 15-ть здорових лобів – ні. Після того, як він показав своє недоторканне посвідчення, його б мали відпустити в пампаси, але цього не сталось.

15-ть анонімних злочинців керуючись санкцією на обшук від судді Шевченківського районного суду проводили от такі незаконні дії. Зварич увесь час намагається назвати голову Шевченківського суду Донченка – Подонченком і постійно вибачається за такі очепятки. До трансформації Матіос-Мафіос – його руки не дійшли. Зате дійшли до інфи про встановлені в його кабінеті відеокамери, які очевидно там опинились під час головного винуватця усіх цих подій – під час ремонту в апеляційному суді.

Минулого року проти суддів велись бойові дії підрозділам Міноборони, а Гриценко особисто називав Зварича хабарником, який вкрав у військових їх приміщення. Після запеклих бойових дій і виникла потреба в майже капремонті. Як зазначив сам Зварич, він зараз більше менеджер, аніж суддя і тому увесь ремонт проводить за свої кошти і лавешкі працівників суду. Так такса на ремонт з одного суддівського фейсу – штука баксів, при зарплаті 17-20 тисяч гривень в місяць (без премій та іншої пурги). У деяких випадках – зарплата з усіма надбавками може добігати до 50-ти штук гривень в місяць. Держава не піклується про суд, от ця братва з мантійними цепурами змушена нянчитись сама з собою. Купувати за свій бабулін компутери, оргтехніку та інше спорядження. Ремонт в судді робила Львіська міська рада на чолі з самим Андрієм Садовим, про що й має бути повідомлено на відповідному сайті відповідною прес-службою.

Львівський адміністративний апеляційний суд – найсвятіший суд у світі. Його судді, яко ангели во плоті невтомно працюють на 8-м областей, мають у провадженні 18 000 справ, 14-ть суддів виконують роботу 76-ти і майже не жаліються у потрібні органи.

Потрібні органи, в особі навіть того ж Матіоса самі приходять на кавуську до Зварича і просять розрулити тут чи іншу проблему. Матіос Зваричу навіть усі книги своєї сестри подарував. Вони стоять в його кабінеті біля сейфу, в який 15-ть анонімних бугаїв навіть не заглянули. Матіос, яко неандерталець якийсь, одного разу просив Зварича про бартерну операцію стосовно судді Тертичного. Тобто, СБУ попускається стосовно судді, а підопічні Зварича закривають очі на якогось пана Ч. з його інфою про незаконні дії керівників СБУ.

Те, що у Зварича не так все фігово зі здоров'ям показав момент, коли він затіяв в дусі Януковича вгадайки, де ж знаходилась печатка суду.

Зварич (за своїми словами) також й не хабарник. Він не вважає й Матіоса дурним, хоч той і обзиває його нехорошими словами. Зварич чесна і порядна людина й тому жодних вказівок стосовно таких варварських операцій не давав. Він взагалі, нікому нічого не давав і нічого в будь-кого не брав. Іншим не радив і їм ж бабло не передавав.

Зварич думає, що його попалили на свідчення чєла з прізвищем Залізний, який ще в кабінеті львіського губернатора Петра Олійника, нібито давав йому (Зваричу) 100 штук баксів за правильний розрул справ щодо 350 га землі в Пустомитівському районі. А земля була незаконно передана якимсь 150 менам, за яким стоять київські шишки з Генпрокуратури. Якийсь суддя намагався розповісти про ці незаконні штучки і замість 150 фігуруючих людей обмовився 150 уявними грамами. Зал пробило на лахушку. Суддя почав косити на сильне хвилювання.

Після 150-ти грамів процес нарешті дійшов до баблоса. Виявилось, що у 1-му кульку, який показував Матіос були жовті українські копійки, однодоларові монети та єврики. Усе це копійчане зібрання було подаровано Зваричу з нагоди старої української традиції засівання нового приміщення. Всі запускають в нові хати котів, а суддям дарують філкі. Прикол в тому, що окрім копійок Зваричу надарували й купу образів і тому він хотів, все це добро відправити в церкву, але йому не дали відзначитись такою індульгенцією. З цього часу до нього причепилось поганяло "копійчаного хабарника".

Також з його барсетки відповідні органи дістали 9600 баксів та 6400 гривень зібраних на ремонт суду. Зникли його особисті саквояжики та одяг.

Його квартиру з 80-ти літньою бабусею інвалідом 2-ї групи штурмували незаконними засобами. Самого Зварича туди не пускали. Обшук вівся у нічний час. Було знайдено особистих заощадження Зварича та його родичів на суму 340 000 гривень + золоті жіночі вироби + ще лімон баксів. І це його собиста справа, де він їх взяв.

Виявляється, ще аж в минулому столітті, аж в 1993 році Зварич почав будувати будинок на 0,24 га за 10-ть км від Львова. Він позичив 1 900 000 $ в свого друга, адвоката і будівельника Володимира Косенка. Все згідно закону: опісь, протокол, здал-прінял, відбитки пальців, розписка. На крайняк, в рідної сестри Зварича в Старосамбірському р-ні є 1.5 га землі, які можна буде віддати колєзі у випадку форс-мажора.

На фініші Зварич почав вибачатись перед батьками і родичами за факт його ославлення відповідними органами. Все це виглядало як якась церемонія анти-оскара.

Ну з ефектами Зварич перегнув, хоча з такого театрального переляку і не таке можна наговорити. Олійник тут, напевне, лєвий. Чувак просто не поділився. Його крапль шуганули. Могорич побіжить рвучкою рікою і ніхто його не посадить. Він ж пам'ятник. Пам'ятник епосі українського дебілізму.