Лідер партії «Самопоміч», міський голова Львова Андрій Садовий заявив, що найближчим часом частина народних депутатів його політсили покине фракцію у ВРУ.

«Самопоміч» чекає непросте внутрішнє перегрупування. Ми йдемо в процес формування нового складу кандидатів, який відбудеться за принципом «відкритих списків». Далі підуть ті, для кого це дійсно справа життя», – сказав Садовий.

Після цієї заяви про вихід із партії заявили народні депутати Єгор Соболєв та Семен Семенченко.

Чого ж чекати від «Самопомочі» у майбутньому? Чи доживе вона до парламентських виборів? Про це «Вголос» запитував політологів Віктора Небоженка, Володимира Фесенка, Валентина Гладких і Тараса Загороднього.

«Самопоміч» покинули двоє нардепів. Садовий анонсував перегрупування партії. Що відбувається з цією політсилою?

Тарас Загородній:

Партії не буде. Це вже очевидно. Йшло до цього давно.

Вони займалися не політикою, а імітацією політики. Узагалі «Самопоміч» влізла до Парламенту випадково, не маючи навіть адекватної програми.

Садовий вигадав казку про місто Лева, як місто мрії. Переконав українців у тому, що, діставшись до влади, дозволить кожному громадянину жити в такому власному «місті мрії». Ця вигадка спрацювала. А потім Садовий почав глобально помилятися. Не переїхав зі Львова до Києва. Не займався пошуком своїх виборців. Не зумів впоратись зі сміттєвим скандалом. Почав займатися політичним мудацтвом. Спочатку заявив, що у мери більше не піде, потім злився із президентських виборів на Гриценка, після того сказав, що до Парламенту піде окремо…Якісь політичні зигзаги та ніякої логіки. У результаті – політичне самогубство.

Садовий намагався пропагувати неолібералізм і зайшов у глухий кут. Ця його стратегія – це неоколоніальна модель, викачування трудових, енергетичних і сировинних ресурсів з країни під виглядом якихось міждержавних угод. Це просто вбивча модель, яка не дає державі ніякого майбутнього. Зараз в Україні стає актуальною модель національного протекціонізму та егоїзму. Відтак Садовий стає жертвою власних ідей. У нього була можливість зробити дуже багато, він зумів проскочити у Парламент, але все профукав.

Він міг би досягти результатів, якби прийняв пропозицію Порошенка входити в Уряд, стати прем’єром, тощо. А так вони довго не могли всередині партії розібратися, хто вони? Християнські демократи чи ліберали? Ну ненормально, коли одна половина партії ходить на гей-паради, а інша займається християнським консерватизмом. З ними вкупі й атеїсти, і ліберали, які взагалі не розуміють, що там у Садового із церквою. Не політика, а просто гра.

«Самопоміч» зробила три величезні політичні помилки

Віктор Небоженко:

 «Самопоміч» зробила три величезні політичні помилки. Перша – це в’яла поведінка лідера. Доля дала Садовому хороший шанс, але він його успішно змарнував. За п’ять років він перетворився у мультимільйонера, але не став загальнонаціональним лідером і хорошим кандидатом у президенти від всього демократичного табору. Він ще й загравав із Порошенком, старався не критикувати його, попри все жахіття, що творилося у країні.

Друга помилка – це дуже незрозуміла політика фракції у Парламенті. Вони голосували то разом з Урядом, то проти, то разом із Порошенком, то проти. У них були хороші політичні кроки, але ще більше було компромісів із чинною владою, тому вони й мало чим від неї відрізняються.

Третя помилка – це зняття Садового з президентських виборів на користь Гриценка. Це була повна дурниця, через яку партія почала розкладатися.

По-перше, це сильно вдарило по ідентифікації електорату «Самопомочі». Якщо Садовий і Гриценко разом, то навіщо голосувати за «Самопоміч» на парламентських виборах? Навіщо тоді взагалі «Самопоміч»? Якщо Садовий знявся на Гриценка, то Гриценко кращий? Що мали думати партійці та виборці?

По-друге, електорати Гриценка та Садового дуже різні. Електорат Садового – це виросле покоління Ющенка. Українці-європейці, яких не дуже турбує війна, державність, історія, українська велич. Вони хочуть тільки якимось боком опинитися у Європі. Електорат Гриценка – це українська вата. Це ті, що хочуть об’єднати все краще від старого СРСР і нової України. А так не буває. Це люди, які хочуть, щоб у державі був патерналізм. Вони підозріло ставляться до ЄС, думають, що з РФ треба і можна домовитись. Як об’єднати ці електорати я не уявляю.

Садовий наробив забагато помилок. За ці п’ять років можна було хоча б з ініціативами витупити, хоча би встати у якусь політичну позу…а він навіть на це не спромігся.

Володимир Фесенко:

Сьогодні «Самопоміч» скорочується до ядра, пов’язаного тільки зі Садовим. Досі було інакше. Це була така собі політична федерація. Там були представники Садового, які створили цей рух. Були люди Дерев’янка із партії «Воля» – той же Соболєв і Сюмар, яка потім втекла до «Нарфронту». Там були представники різних бізнес-груп і громадські активісти з Реанімаційного проекту реформ. Вже у 2014-му під час входження до Парламенту Садовий контролював тільки частину депутатів. Але тоді таке об’єднання відповідало запиту на нову політичну силу, пов’язану з громадянським суспільством. І тоді ще це більш-менш працювало. Пізніше «Самопоміч» почала сипатися.

Валентин Гладких:

«Самопоміч» від початку була клаптиковою ковдрою. Наче «ноїв ковчег БПП», де кожній тварі – по парі. Туди набрали абсолютно різних людей. А потім саме ця партія стала головним «тушкогенератором» Верховної Ради – Гопко, Суслова, Пташник…Зрозуміли, що життя надто коротке, а гроші – серйозна річ, і почали пакуватися.

Їхня фракція у Раді провадила абсолютно непослідовну й беззмістовну діяльність. Сидять у коаліції й кажуть, що вони – опозиція. Потім сидять в опозиції й позиції ніякої не мають. Садовий відмовляється очолювати фракцію і взагалі не йде до Парламенту. Потім йому пропонують посаду в Уряді і він знову відмовляється…

То чого було чекати від цієї партії? Цілком закономірна ситуація. Особливо в контексті «успішного» виступу Садового на президентських виборах.

Соболєв, щоправда, відзначився. Поховав ідею очищення влади своїм недолугим законопроектом про очищення влади. Будучи головою Комітету з питань запобігання та протидії корупції, поховав всю протидію корупції. Доклався до створення абсолютно недієвого НАЗК, напівмертвих НАБУ та САП. Тепер «Самопоміч» готова брати на себе відповідальність за це? Багато хто відпочатку казав, що напрямок, який вони намагаються втілити, – хибний. Ніхто не слухав. І тепер такі результати…Хто понесе відповідальність за це? Говорити, що це зробив злочинний режим Порошенка і «Народного фронту» – це тільки частина правди. А вся правда в тому, що «Самопоміч» також була до цього причетною.

По факту вони лише змарнували п’ять років після Революції Гідності. Більшість людей, які голосували за «Самопоміч», голосували за ліберальну партію, партію міського середнього класу. А в результаті ми що побачили? Радикальну консервативну опортуністичну партію, яка тяжіє до якогось «мракобєсія» XIII століття. І тепер вони здивовані результатами? А давайте згадаємо вибори у Кривому Розі, які вони просто злили. А вибори у Миколаєві, де вони мера свого злили? Думають, що люди цього не помітили? А що з осередками їхніми сталося? Партія, яка мала перетворитися на загальнонаціональну силу, перетворилася на партію одного міста. Це ганебний результат, за який хтось має нести відповідальність. Воно зараз шукають крайнього…А буде так, як із Партією регіонів: хто останнім втече – той і винен.

Чи доживе «Самопоміч» до парламентських виборів?

Володимир Фесенко:

На майбутнє варіантів два. Або це буде партія Садового (тоді треба нарощувати власний рейтинг, провести ще одну рекламну кампанію й боротися за подолання п’ятивідсоткового бар’єру, що навряд чи вдасться), або це буде об’єднання.

На цих парламентських виборах у ніші проєвропейської демократичної опозиції буде дуже висока конкуренція. Там вже є Гриценко і має з’явитися партія Соболєва. Схоже на те, що на вибори піде також партія на чолі зі Святославом Вакарчуком. І саме вона буде провідною політичною силою у цьому таборі. Якщо Садовий підтримає Вакарчука, пропустить його першим номером, а сам піде другим із претензією на прем’єрство, тоді є шанси, що ця об’єднана політична сила претендуватиме на достатньо високий результат. Тоді у Садового буде шанс. Якщо ж він сам піде до ВРУ, то пролетить взагалі.

Тарас Загородній:

Який Вакарчук? Ви бачили сумне обличчя цього сумного клоуна, коли він дивився на Зеленського? Вакарчук – це така сама імітація гри в політику, як і Садовий. Він взагалі до цього не пристосований. Понабирався красивих слів, дістав усіх своїми «хочу-нехочу, повмовляйте мене». Політики так не поводяться. Йдеш, або не йдеш. Єдине зрозуміле, що я від нього почув, це те, що він не йде в політику. Я, як людина, що професійно читає всі політичні заяви, не міг зрозуміти, про що він говорить. Якась купа банальності і фразочок із грантожерських тренінгів. Не думаю, що Вакарчук піде на вибори. Уже вийшов Зеленський і забрав увесь його електорат. Тим більше, у Вакарчука немає психологічної готовності, стійкості і стабільності, щоб займатися політикою. Тому мені здається, що «Самопоміч» можна ховати.

Всередині «Самопоміч» виявилася дуже трухлявою. Там такі різні люди були, що важко взагалі уявити, як вони могли сісти за один стіл

Віктор Небоженко:

Складно сказати, що буде далі…Садовий просто здався Гриценку, не маючи ніяких історичних контактів з ним…Ну хто ж так робить? У Гриценка навіть фракції у Верховній Раді не було, а Садовий просто так віддав йому свою політичну підтримку. Мені, як політологу, не зрозуміло: навіщо? Так політики не поводяться. Якщо ти вже йдеш у Президенти – то іди до кінця, мобілізовуй електорат! А він що? Кошулинського налякався?

Що вони тепер розповідатимуть електорату? Я не уявляю. Усередині «Самопоміч» виявилася дуже трухлявою. Там такі різні люди були, що важко взагалі уявити, як вони могли сісти за один стіл. Тепер це проблема Садового як лідера. Спершу він відмовився від президентських виборів, а тепер над ним стоїть величезна загроза відмовитись і від парламентських. Якщо хоче врятуватися, то мусить серйозно почистити партію і не капітулювати знову в останній момент.

Валентин Гладких:

Ця партія може залишитись такою, яка є, і піти на дно. Може переформатуватись і піти на дно. А може шляхом входження в іншу партію піти на дно. Це абсолютно ситуативний проект, який спаразитував на Революції Гідності, виїхав на очікуваннях мільйонів людей, на запиті до оновлення влади, й відкрив дорогу до державного корита відвертим пройдисвітам. Єдиний їхній доробок за п’ять років – це збагачення самих себе.

У мери Садовий більше не піде. Проходження до Парламенту – під загрозою. Яка тоді у нього перспектива?

Валентин Гладких:

Купить собі хатинку десь у Марбельї і житиме у своїй казочці. Якщо, звісно, маленький Ісусик не порадить йому чогось іншого.

Яна Федюра, “Вголос”