17 травня міністри закордонних справ країн-членів Ради Європи на засіданні в Гельсінкі ухвалили рішення, сприятливе для повернення російської делегації в ПАРЄ. Україна голосувала проти і наполягатиме, щоб додатковий механізм санкцій, який тепер повинні розробити національні делегації, був доповнюючим, а не замінював чинний, який зараз зупиняє делегацію РФ від участі в роботі ПАРЄ.

Чи не відходить Рада Європи від власних стандартів задля досягнення поточних політичних цілей і якщо так, то чому? Кому вигідне зняття обмежень із Росії? Та як це вплине на Україну? Про це «Вголос» запитав в експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненка, міжнародного експерта Олександра Хари та дипломата Вадима Трюхана.

Що це були за санкції та чому зараз із Росії у Раді Європи хочуть зняти обмеження?

Микола Капітоненко:

Відтоді, як парламентській делегації Росії ще у 2014 році обмежили участь у роботі в ПАРЄ (Російську делегацію у складі ПАРЄ позбавили цілого ряду повноважень, зокрема права голосу, у квітні 2014 року через анексію Криму та агресію в Донецькій і Луганській областях. Тоді російська делегація припинила свою роботу у складі асамблеї в знак протесту. А в червні 2017 року Росія перестала сплачувати свій внесок до Ради Європи, – ред.), в організації неодноразово ставили питання про зняття обмежень. Хоча це рішення і блокували тривалий час, та воно просто не отримувало необхідної підтримки. Однак серед країн, які його лобіювали, були, зокрема, Німеччина, Франція, Нідерланди. А це країни впливові, делегації яких мають досить вагомий вплив на процес ухвалення рішень в європейських інститутах.

Олександр Хара:

Ми бачимо, як наші європейські «друзі» дуже часто кажуть про цінності, а коли бачать у чомусь конкретний інтерес, відразу про ці цінності забувають. І тоді починаються розмови про діалог із Росією, про те, що ізолювати її не можна. А росіяни з першого дня, як тільки втратили можливість використовувати цей майданчик для своєї пропаганди і можливість блокувати українські ініціативи, почали вкладати гроші в інформаційний ресурс і дипломатію – професійно працюють для того, щоб домогтися цього рішення.

Вадим Трюхан:

Жодних інших компромісних варіантів у Москві не розглядають. Та й ситуація в Європі змінюється вже давно: якщо ще 1-2 роки тому мало хто ризикував говорити про Росію як партнера, то протягом останніх місяців – це вже тренд. Тому жодної сенсації немає, адже це рішення було прогнозованим. Єдине, чому можна дивуватися, – це розклад сил в Раді Європі, бо це рішення підтримали аж 39 із 47 держав-членів. І на це Україні варто зважати.

Ймовірність того, що санкції-обмеження з Росії знімуть, 100%-ва?

Микола Капітоненко:

«Ймовірність того, що знімуть обмеження, які наклали на Росію в ПАРЄ, є досить високою»

Ймовірність того, що знімуть обмеження, які наклали на Росію в Парламентській асамблеї Ради Європи, є досить високою і щодалі зростає. Та навіть якщо росіяни повернуть собі попередні права у Раді, це мало що змінює і принципового значення для силового потенціалу Росії не матиме. Однак це буде перший крок на шляху до послаблення інших санкцій, які запровадили Європейські країни проти Росії.

Адже є ще пакети санкцій, які запровадили європейці з американцями після окупації Криму («Кримський пакет»), є пакет, запроваджений за дії Росії на Донбасі (У липні 2014 року США, ЄС, Канада та інші союзники продемонстрували єдність у підтримці України і спільно запровадили санкції проти Росії, – ред). Ці санкції мають секторальний і персональний характер: є список фізичних та юридичних осіб, яким заборонили в’їзд до країн Європи та США, є сектори економіки Росії, які обмежені цими санкціями. І саме ці обмеження можуть починати частково знімати.

Кому це вигідно? Хто підтримуватиме росіян у Раді Європи надалі?

Микола Капітоненко:

Хоча в Парламентській асамблеї Ради Європи є парламентарі з різних країн, які є представниками різних політичних сил і мають різні позиції, зокрема, щодо тієї ж Росії, склад парламентських делегацій постійно змінюється. Все ж є політсили в Європі, які займають проросійську позицію. Це, наприклад, «ліві» в Німеччині, є такі політичні сили також у Чехії, Нідерландах і Франції. І якщо таких позитивно налаштованих до Росії політиків побільшає  у національних парламентах, то, відповідно, побільшає і в ПАРЄ, і вони суттєвіше впливатимуть на ситуацію.

Олександр Хара:

Друзів Росії у РЄ можна поділити на дві категорії. Перша – корисні ідіоти, тобто ті, хто вважає, що діалог завжди кращий, ніж конфронтація, і не розуміє, що діалог із Росією – це слабкість і програшне запрошення для неї продовжити агресію або деструктивні дії. Це тільки для європейців діалог надзвичайно важливий, бо в перемовинах вони можуть вирішити всі проблемні питання. Тим більше, що діалог із росіянами й так триває: їхні делегації все одно приїжджають на засідання, просто участі в ухвалені рішень не приймають.

«У Раді Європи підкуп – це абсолютно нормальний інструмент, яким у цій організації користуються»

Є ще друга категорія: це ті, хто з особистої користі чи інтересів уряду своєї країни або певних правлячих сил хочуть, аби Росія вийшла з-під санкцій, аби продовжувати з нею торгувати і вирішувати інші економічні питання. Бо, безумовно, є ті, хто за прихильність у Раді до Росії отримує гроші чи запрошення до Москви і подальшу матеріальну опіку. А в Раді Європи підкуп – це абсолютно нормальний інструмент, яким у цій організації користуються.

Як ця ситуація вплине на Україну?

Микола Капітоненко:

Протягом останніх років склад Парламентської асамблеї Ради змінювався, бо в Європі до влади приходять політики, які більш налаштовані на діалог із Росією, тому захищати українську позицію ставало все важче й важче, і зараз – чергова криза. Проте я не зовсім розумію позицію України, яка так наполегливо і так довго боролася за те, аби російську делегацію не повернули до роботи в ПАРЄ. Чого ми боялися? Якщо вони й повернуться, то зміниться лише хід голосування та обговорення окремих питань, однак і так усе те, що ухвалюють у Раді Європи, принципово на європейську політику не впливає. Це радше символічні заяви.

Олександр Хара:

Усе ж росіяни у разі зняття обмежень зможуть продовжити свою пропаганду та діяльність проти України. Однак виходити з цієї організації Україні не треба, навіть якщо туди повернеться Росія: краще, щоб ми були у РЄ і протидіяли їм, а не дозволили їм там створювати монополії проти нас. Бо Рада Європи – це, перш за все, майданчик для інформаційної та політичної війни, можливість доводити та фіксувати на міжнародному рівні агресивні дії та злочини Росії. А це для нас дуже важливо, бо Україна має можливість використовувати резолюції у міжнародних судах, аби довести, що Росія вчинила певний злочин проти людяності чи порушила міжнародне право. При цьому на Мінські домовленості вищезгадане рішення не вплине.

Вадим Трюхан:

На Україну можливе зняття санкцій проти Росії прямо не вплине, адже status quo не зміниться: агресія так і залишиться агресією, а війна – війною. При цьому це стане серйозним дзвіночком, бо, по-перше, на це рішення будуть орієнтуватися й деякі інші міжнародні гравці, зокрема Євросоюз, а по-друге, воно свідчитиме, що часу в України для того, щоб стати потужною європейською державою, не так і багато. Натомість реформи, подолання корупції, економічний прорив, зміцнення армії – це ті чинники, які мають стати запорукою гарантування незалежності й суверенітету України. Також дуже важливо: Україні в жодному разі не можна допускати істеричної реакції на будь-яке подальше рішення ПАРЄ. Такі опції, як вихід із РЄ чи якісь жорсткі демарші, абсолютно недоречні. Бо, як і раніше, успіх України значно залежить від наших європейських партнерів, із якими треба продовжувати діалог.