Передвиборча політична реклама та агітація активно набирає обертів. Про що говоритимуть кандидати в депутати? Яких тенденцій вони будуть дотримуватись у власних передвиборчих програмах і риториці? Чого, врешті, хочуть громадяни України? Про це ІА «Вголос» запитало в експертів.

Микола Спиридонов, політолог:

Мажоритарні та партійні округи працюватимуть окремо. На мажоритарних округах, як правило, проводяться певні опитування громадської думки і в підсумку стає відомо, чого потрібно конкретним людям. Зазвичай це – неглобальні речі на кшталт дрібних ремонтів, і тоді кандидати в депутати намагаються задовольнити потреба громади. Якщо ж депутат говорить про більш глобальні речі, наприклад вступ держави в НАТО, то теоретично він може цього вимагати і просувати цю ідею в парламенті, але на практиці в одного депутата-мажоритарника відповідних інструментів дуже мало.

Якщо взяти партійні списки, то тут приблизно зрозуміло. Говоритимуть і про мовне питання, про комунальні тарифи, про зовнішню політику… Партія «Слуга народу» наполягатиме на тому, що вони не домовляються зі старими політиками, партія «Батьківщина», найімовірніше, говоритиме про комунальні тарифи, Петро Порошенко після ребредингу партії говоритиме подібні тези до тих, які він говорив протягом останніх п’яти років. Узагалі, політики, які не виграли президентських перегонів, часто будуть говорити схожі речі у новій передвиборчій кампанії. Також, на мою думку, не буде великої різниці між риторикою очільника партії та іншими кандидатами в депутати від тієї ж партії.

Щодо людей, то Україна, на жаль, дуже бідна країна. За даними ООН, 60% населення є за межею бідності. Тому людям було б логічно звертати увагу на комунальні тарифи, наявність робочих місць, медицину, освіту, пенсійне забезпечення. Проте українським політикам дуже часто вдається за «гуманітарними розмовами» відволікти українців від їхніх холодильників. Тому, думаю, люди звертатимуть увагу як на загальноекономічні моменти, так і на гуманітарні чи ті ж мовні питання.

Володимир Воля, політексперт:

Я думаю, що все крутитиметься навколо теми війни, корупції та тарифів на послуги. Ці проблеми як були, так і залишились. Тому головною тенденцією передвиборчих кампаній стануть спроби дискредитувати команду Зеленського через їхні надмірно ліберальні підходи. Я думаю, що більшість громадян України лякає зростання цін і тарифів, тому ці теми будуть використовуватись для того, щоб прив’язати негативні очікування від нової влади. Контекст протистояння старої влади в особі Порошенка і нової в особі Зеленського відійде на другий план, бо тут усі партії, так би мовити, розійдуться по своїх пісочницях і гратимуть у власні ігри. Але знову ж таки слабина політики партії «Слуга народу» полягає в лібертаріанстві, про яке вони самі заявили, адже ця політика передбачає мінімізацію втручання держави в бізнес та соціальну сферу. Тому проблеми будуть звичними, а акценти будуть зміщувати у плані – хто придумає кращу стратегію зниження тарифів і хто кого краще дискредитує.

Що стосується теми війни, то вона буде однією з головних. Ми вже бачимо, що відбувається навколо звільнення полонених, обміну заручниками та суверенітету територій. Тому ця тема може стати першою для певних політичних сил. Усі хочуть завершення війни, проте всі хочуть цього досягти різними методами.

Бойко з Медведчуком дотримуватимуться проросійського вектора, розповідаючи, що знизити тарифи можна лише за допомогою Росії та війну слід завершити на умовах Росії. Гриценко зіткнеться із тим, що його партія за своїми світоглядними засадами дуже наближена до партії «Слуга народу». Це проблема усіх партій із ліберальними принципами. Юлія Тимошенко, я вважаю, буде маневрувати, хоча в основу її кампанії будуть покладені тарифи та патріотична риторика. Вілкулу примиритись із Бойком і Медведчуком було б нелогічно, але електорат у них спільний, тому це теж буде цікаво.

Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти:

Ті кандидати, які йдуть по списку за межами першої п’ятірки, здебільшого будуть мовчати. Кандидати, які балотуватимуться на спікерських позиціях, тобто перші п’ять плюс ще деякі учасники, будуть говорити виключно в межах відведеної їм теми, галузі чи регіону. Щодо лідерів списків, то вони будуть говорити з приводу того, чому необхідно обрати саме їхню команду до Верховної Ради, адже згодом буде формуватись Кабінет Міністрів України. Інакше кажучи, це буде змагання потенційних кандидатів у прем’єри та їхніх команд.

Що стосується депутатів, які балотуватимуться у мажоритарних округах, то вони будуть ставити акценти на протиставленні себе сучасній владі. Також будуть наголошувати на тому, хто і що зробив для цієї території. І, звісно ж, вони будуть вести кампанію обіцянок, що вони планують зробити на території певного округу в майбутньому.

Саме ці тенденції йдуть від людей, це є серед їхніх запитів. Тому саме на ці аспекти люди звертатимуть увагу під час голосування за того чи іншого кандидата.

Ярослав Макітра, політичний аналітик:

Спільною рисою для мажоритарників і партійних кандидатів буде спроба ребрендингу та оновлення іміджу

Якщо брати на загал, то спільною рисою для мажоритарників і партійних кандидатів буде спроба ребрендингу та оновлення іміджу. Це спостерігатиметься навіть серед тих політичних сил, які вже досить давно на арені. Ми вже це бачимо в партії Петра Порошенка, яка здійснила ребрединг. В інших партіях, я думаю, неодмінно відбудеться гра на тенденції заміни облич.

Це також буде застосовуватись серед мажоритарних кандидатів, особливо в команді Зеленського та Вакарчука. Проте все одно буде ціла низка кандидатів, які позиціонуватимуть себе захисниками виборців. Тобто «неважливо, в якій ми партії, ви нас знаєте, ми знаємо вас… ». До того ж серед мажоритарників буде чітка прив’язка до округу, території та побажань мешканців.

Запит на нові обличчя у нашому суспільстві сформувався ще у 2014 році, і з роками він тільки підсилився. Саме це вивело на досить серйозну орбіту партії «Самопоміч», «Радикальну партію», БПП і «Народний фронт», у яких була маса нових для політики людей.