Українці зважилися на один із найбільш рідкісних експериментів в історії світової демократії – протестуючи проти старої корумпованої влади, обрали президентом актора-коміка без жодного політичного чи економічного досвіду. При цьому головним аргументом слугувало те, що кандидат ніколи не був у політиці.

З футболіста – у президенти

У політичній історії було чимало випадків, коли актори та представники шоу-бізнесу ставали депутатами парламенту, як італійська порноактриса Чичоліна чи  прем’єр-міністр Словенії – колишній комік Мар’ян Шарец. А мешканці тропічної африканської країни Ліберія обрали президентом навіть футболіста, одного з найкращих форвардів світу, який здобув найпрестижніший індивідуальний трофей світового футболу – «Золотий м’яч».

Здавалося би, чим спортсмен, який забивав голи, кращий в управлінні державою від актора та коміка? Українці не унікальні у своєму політичному виборі, адже африканці обрали ще більш екстравагантного кандидата на пост глави держави. Однак детальніший аналіз особистості та біографії двадцять п’ятого президента Ліберії Джорджа Веа свідчить усе-таки про більшу унікальність політичних уподобань українського електорату порівняно з ліберійцями.

Джордж Веа дійсно був хорошим гравцем і найкращим футболістом світу за версією ФІФА, Європи — за версією «France Football» та Африки у 1995 році. Він народився в багатодітній родині, де було 15 дітей, до того ж в одній із найбідніших країн світу, в якій тривалий час точилася громадянська війна. Вижити у нетрях ліберійської столиці йому допоміг вуличний футбол, на який робили ставки місцеві чоловіки. У 15 років обдарованого гравця помітив місцевий тренер, і Джордж почав грати за столичні клуби й невдовзі став чемпіоном Ліберії. Потім Веа грає за європейські команди у Франції, Італії, Британії та здобуває світову популярність.

При тому, що Ліберія, на відміну від інших африканських держав, зовсім не футбольна країна, саме завдяки Веа країна потрапляє у 1996 році до фінальної частини Кубка Африки. Однак футбольна зірка думає не лише про себе – упродовж років він утримував за свої гроші ліберійську команду, платив за екіпіровку, харчування та перельоти, позаяк бідна Ліберія не мала коштів на фінансування футболу. А у 1996 році Джордж Веа почав займатися громадською діяльністю та став послом ЮНІСЕФ.

Після закінчення громадянської війни в Ліберії, у 2005 році Веа, який став найвідомішим у світі ліберійцем, вирішує балотуватися на пост президента країни. Противники такий крок спортсмена критикували й закидали йому відсутність освіти та політичного досвіду для управління країною. У першому турі виборів Веа здобув більшість голосів, отримавши 28,3 %. А в другому турі його головною конкуренткою стала колишня міністерка економіки Ліберії та голова африканського бюро Програми розвитку ООН Елен Джонсон Серліф, яка здобула освіту в Гарварді.

Якби українці обирали між футболістом та економісткою з гарвардським дипломом і досвідом роботи у Світовому банку, то напевне проголосували б за футболіста. Але ліберійці виявилися не такими. У другому турі Веа програв, отримавши лише 40,6 %, тоді як Серліф здобула 59,4 %. Веа закликав своїх прихильників визнати результат із гідністю, і Серліф стала президентом. Між іншим – першою в історії Африки жінкою-президентом, яка навіть отримала Нобелівську премію.

Але Веа продовжує займатися політикою і вирішує здобути належну освіту. Окрім спеціальності спортивного менеджменту в Парквудському університеті в Лондоні, Веа їде до США і здобуває науковий ступінь ділового адміністрування у сфері управління бізнесом в американському університеті Маямі. Після навчання у Штатах Веа активно співпрацює з «Конгресом за демократичні зміни», бере участь у виборах на пост віце-президента і обирається сенатором. Колишній футболіст ще 12 років займався політикою, вступав у парламентські коаліції з опозиційними партіями та брав участь у виборах. І лише у  2017 року 51-річний Джордж Веа став президентом Ліберії, перемігши чинного віце-президента країни з результатом 60 % голосів, й отримав більшість у 12 із 15 округів. Окрім здобутого політичного досвіду, президент Ліберії також вільно володіє англійською та французькою мовами.

Український експеримент

Очевидно, що історія політичного успіху ліберійського футболіста Веа дуже відрізняється від політичної кар’єри Зеленського. Навіть в аспекті володіння двома іноземними мовами, позаяк Зеленський, окрім російської, поки що не опанував достатньою мірою ані англійської (про що свідчать його інтерв’ю з перекладачем іноземній пресі), ані державної української.

Якщо Веа займався політикою 12 років, то Зеленський оголосив про намір балотуватися в президенти у новорічну ніч 2019 року

Якщо Веа займався політикою 12 років, то Зеленський оголосив про намір балотуватися в президенти у новорічну ніч 2019 року, здобувши політичний досвід трохи менший ніж 4 місяці виборчої кампанії. І якщо футболіст Веа навіть до політичної кар’єри займався благодійністю в державних масштабах, то український актор-комік не приділяв значної уваги такій суспільно-корисній діяльності.

Українці обрали актора-коміка через влучні жарти й гарно зіграну роль президента в серіалі, вважаючи політичний досвід швидше недоліком для глави держави, аніж перевагою. Тут ми унікальні, позаяк у жодній іншій країні досі не обирали президентом настільки віддаленого від державного управління кандидата. Ліберійці ж обрали президентом не простого футболіста і лише після здобуття багаторічного політичного досвіду та навчання. Очевидно, що українські виборці більш ризиковані й схильні до революційних рішень, однак поступаються ліберійцям у виваженості.