Після розгромної поразки на президентських виборах Петро Порошенко твердо заявив: не йде з політики. Стає лідером політичної партії та збирається до Парламенту, щоб уже звідти вступати до НАТО, захищати безвіз, українську армію, українську мову та православну церкву. Тим часом у команді Порошенка анонсували переформатування його політичної сили: до Верховної Ради IX скликання колишній гарант поведе партію, що сповідуватиме праву, націоналістичну ідеологію.

Як Петро Порошенко «навертався» до українського націоналізму та, головне, для чого – читайте далі у матеріалі.

Єврей за походженням, олігарх, член політради СДПУ(о) Віктора Медведчука, засновник Партії регіонів, один із лідерів партії «Наша Україна», голова РНБО й Нацбанку за Ющенка, голова МЗС і Мінекономрозвитку за Януковича, член Кабінету Міністрів Тимошенко й Азарова, а нині «український націоналіст» Петро Порошенко за українську державність бореться уже понад 20 років.

Так, ще в березні 1999-го Порошенко-депутат фракції СДПУ(о) виступав із трибуни Верховної Ради російською мовою, в унісон із Кремлем засуджував «агресію блоку НАТО» в Югославії та закликав український Парламент посилити захист України від НАТО.

У березні 2005-го секретар РНБО Порошенко назвав свої пріоритети у сфері державної мовної політики:

«Ми координуватимемо зусилля органів влади для того, щоб зупинити процес закриття російських шкіл. Для того, щоб відновити групи у вищих навчальних закладах із російською мовою навчання… Ми справді займатимемося тим, щоб російськомовні громадяни України мали свій телевізійний канал, щоб був повністю забезпечений захист їхніх конституційних прав, для того, щоб не дати ані у 2006-му, ані у 2009-му, ані в подальших роках укотре розіграти карту мови, як у 1994-му, 1999-му і як спробували це зробити у 2004 році».

Уже за півроку після цієї заяви Порошенко разом із нардепом Королем внесли до ВРУ проект закону про гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської мови, а також регіональних мов або мов меншин в Україні (№6254). Цей законопроект дозволяв у всіх сферах суспільного життя в Україні користуватися будь-якою мовою, громадянам України гарантувалося право користуватися державною мовою на власний розсуд, а вимагати від громадян користуватися державною мовою заборонялося. Ухвалення цього закону тоді заблокував народний депутат, лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

9 жовтня 2009 року за поданням Президента Януковича Порошенко став Міністром закордонних справ України. А вже 23 жовтня здійснив свій перший робочий візит за кордон – до РФ. Там урядовець дав інтерв’ю радіо «Ехо Москви», в якому заявив, що Росія – стратегічний партнер України, а Чорноморський флот гарантує стабільність і безпеку в Криму. Порошенко розповів, що вже домовився про проведення узгодженої із Кремлем інформаційної політики, спрямованої на формування позитивного іміджу РФ в Україні. Щодо мови міністр зазначив, що ніхто в Україні не може змушувати громадян говорити українською – їм лишень можуть давати право на це, тим часом громадянам треба гарантувати право прочитати рецепти до ліків, назви вулиць чи книги тією мовою, якою вони розмовляють.

Про стосунки України й РФ Петро Порошенко сказав таке:

«Історія повинна об’єднувати, історія не повинна розколювати. І ми не повинні дозволити нікому через історію розколоти наші народи. Ми, українці, повинні виходити з принципу поваги історії Росії… Нас набагато більше об’єднує. Нас нічого не роз’єднує. Давайте просто разом працювати на це об’єднання. Але при цьому ставитися з повагою один до одного і до історії. Це є запорукою міцності відносин… ».

У вересні 2011 року Порошенко в ефірі ток-шоу «Шустер live» вимагав, щоби українці вибачилися перед євреями за те, що нібито влаштували масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру.

У грудні 2015-го вже Президент Петро Порошенко під час виступу в ізраїльському Кнесеті заявив, що євреї створювали Україну.

Водночас, як відомо зі ЗМІ, напередодні призначення главою МЗС, улітку 2009-го, Петро Порошенко став дияконом Московського патріархату. Згодом ЗМІ неодноразово писали про особисту московську церкву на подвір’ї Порошенка, а вся Україна спостерігала, як він, будучи вже Президентом, на свята молився саме у храмах МП.

Навіть у квітні 2018-го Порошенко відправився святити вербу до московської церкви. У Маріуполі з-поміж багатьох українських церков гарант обрав Собор Архистратига Михаїла, який належить УПЦ Московського патріархату. Службу Божу та освячення верби в Порошенка проводив протоієрей Олексій Устименко, який перед тим освячував Троїцький собор у підконтрольному російським бойовикам Донецьку.

На Великдень Порошенко помолився також у московській церкві, але вже за тиждень раптово почав «рвати пута з Москвою», заявив, що «російська церква освячує гібридну війну Путіна проти України» і звернувся до Констанстинополя з проханням про томос українській церкві.

Таких прикладів із понад 20 років Порошенка в політиці можна пригадати ще чимало. У підсумку виникає лише одне запитання: чи можна назвати того, хто власноруч десятиліттями фактично будував «рускій мір» в Україні, українським націоналістом?

Коментарі для «Вголосу»

Степан Хмара, Герой України, правозахисник:

Порошенко – мародер. Антиукраїнський за своєю суттю. Він навіть Московію не визнав агресором, бо домовився з Путіним і московськими олігархами. То який український націоналізм? Як націоналіст може займатися розкраданням держави? Ще й під час війни?

Порошенко завжди свої злочинні дії прикривав суперпатріотичними, націоналістичними гаслами. Так само і сьогодні намагається прикрити свій хвіст, тільки щоб залишитись при владі. Він не патріот. Він тільки дуже вдало і дуже підло експлуатує націоналістичні гасла, компрометуючи цим справжніх українських націоналістів. Він просто нахабно дурить не зовсім зрілих людей, які не можуть зрозуміти: де брехня, а де правда.

Невже суспільство не бачить, що він натворив за п’ять років? Та треба думати трохи!

Сергій Дацюк, філософ:

Олігарх із націоналістичними гаслами – це націоналіст? Чи все-таки злочинець? Олігарх може бути націоналістом? Якщо для громадян, які хочуть обрати націоналіста, брехня, корупція та інші злочини не є проблемами, то так, Порошенко зможе набрати якісь відсотки. Хоча останні вибори змушують сумніватися в цьому. Навіть переважно націоналістичний Захід проголосував проти нього.

Для Порошенка ж ідеологія у принципі не має значення. Йому байдуже, в якому напрямі брехати. Для нього посилання на націю та патріотизм є таким же інструментальним прийомом, як апеляція до держави та економіки. Це всього лише ширма, просто формальна річ. Пастка Порошенка для націоналізму у тому, що своєю олігархо-корупційною інструментальністю він руйнує саму основу ідеалів націоналізму – віру у сакральність нації як спільності. Захищаючи олігархів і корупцію, займаючись мародерством, розколюючи суспільство, він руйнує політичну націю, спричиняючи внутрішню кризу націоналізму.

Андрій Холявка, політолог:

Питання про ідеологію Петра Порошенка – це щось із розряду «розсміши коміка». Єдина ідеологія, яку він сповідує, – ідеологія влади й особистого збагачення. Все інше – тільки засоби для досягнення цього.

Він починав кар’єру як член соціал-демократичної партії з Медведчуком, тоді створював Партію регіонів, потім став «любим другом» Ющенка, тоді працював в Уряді Азарова, а після того створив блок власного імені. Від соціал-демократа через регіоналіста до центриста та націонал-демократа. А тепер зліпити зі себе щось середнє між Бандерою і Шептицьким? Це смішно. Бандеру та Шептицького вела вперед ідея, яка переважала їхні особисті потреби та навіть їхнє життя. У Шептицького – це Бог, у Бандери – Бог і Україна. У Порошенка ж нічого вищого за особистий добробут і добробут найближчих до нього людей немає.

Для націоналістів такі речі, як незалежність, соборність, самодостатність, сила, честь Нації, є абсолютом. Для Порошенка це тільки гасла і ресурси для того, щоб підтягнути свої результати на виборах. Це типово олігархічний підхід до політики. І не думаю, що Порошенку вдасться обдурити українців знову. Громадяни знають його як облупленого. 24,45% у другому турі – це ж не голоси за Порошенка. Це голоси людей, які виступили проти реваншу (залишимо за дужками, наскільки він реальний), результат тотальної пропаганди та масової істерії. У першому турі було тільки 15%, та й ті не зі 100% виборців, а тільки із тих 60%, які прийшли на вибори. А якщо забрати звідти адмінресурс та всілякі махінації, то залишається 5-7%. Водночас нині Поршенко має 50-70% антирейтингу. До парламентських виборів цей відсоток тільки зростатиме. Тому питання політичного проекту Порошенка – це питання проходження виборчого бар’єру. Буде мати за щастя, якщо набере оті 5%.

Яна Федюра, «Вголос»