На початку жовтня минулого року всередині Андрія Садового щось «йокнуло» й він сказав: «Так, уперед, поїхали». Із твердою вірою в перемогу – на президентські вибори. Минуло п’ять місяців. Садовий «злився», обіцявши додати цим рішенням мінімум 10% підтримки кандидатові в президенти Гриценку. Як наслідок, Гриценко провалився із тріском – усього 6,9%. Співпраця політиків миттєво здулася, а партія львівського мера почала розкладатися.

Першими із «Самопомочі» вийшли нардепи Соболєв і Семенченко. Слідом за ними – Сотник, Войціцька, Опанасенко, Мірошніченко та Данченко. Садовий анонсував масштабне переформатування, зібрав з’їзд, заявив про похід на парламентські вибори, обіцяв очолити список партії та навіть боротися за посаду Прем’єр-міністра. Зі собою політик вирішив вести 80% «нових облич» і «кістяк» – нардепів, які вже «пройшли вишкіл».

Чи допоможе оновлення списку партії із 1,5% рейтингом та яку роль у ньому зіграють старі нардепи – читайте далі у матеріалі.

Непослідовність. Шарахання. Розклад

«У кожного політика є два варіанти укріплення влади, – каже директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. – Брати на вибори тих, хто тобі підкоряється, або тих, хто може принести результат. Зібрати веселу кампанію й сказати народу «давай, вибирай» – це замало. Треба поєднати новизну та кваліфікацію. Тільки от говорити про політичну кваліфікацію депутатів від «Самопомочі» не доводиться. Вони металися від влади до опозиції, від опозиції – до влади. Підтримували найнесподіваніші закони та ігнорували ті, за які, очікувано, мали б голосувати. У них не було чіткої політичної лінії, яка принесла б партії особливу вагу чи принаймні обличчя. Тому, чесно кажучи, на місці Садового я не брав би до списку тих, які добре пожили останні п’ять років під крильцем «Самопомочі».

Погоджується із цією думкою й директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой. За його словами, по політичному майбутньому партії суттєво вдарить позиція фракції у ВРУ щодо мовних й освітніх питань.

«Під час підготовки законопроектів про освіту та мову «Самопоміч» проявила абсолютно антиукраїнську, глобалістську, промосковську позицію. Згадаймо хоча б статтю 1 частину 2 законопроекту про мову 5670-д авторства Ірини Подоляк: «Статус державної української мови не може обмежувати мовних прав національних меншин». Це був перифраз злочинного закону регіоналів Ківалова й Колесніченка. Ця одна стаття перекреслювала весь законопроект. На щастя, знайшлися громадські активісти, нардепи зі «Свободи», «Народного руху» й «УКРОПу», які змусили зняти ці норми й підлатали закон до більш-менш прийнятного стану. Але присмак діяльності Подоляк залишився. І наївно було б сподіватись, що це так просто зійде «Самопомочі» з рук».

«Навряд чи виборці пробачать Садовому і його хрунівську діяльність у Львові, – каже політолог Андрій Холявка. – У критичний момент, під час наступу московитів на Україну, Садовий організував у найбільшому україномовному місті світу неймовірну за ганебністю акцію «Львов гаваріт па-рускі». Фактично запросив окупанта до самого Львова! Та й тоді це не була одноразова акція. За кілька днів Садовий публічно проголосив капітуляцію перед Путіним. То був березень 2014-го. На Донбасі ще нічого не сталося, Крим ще до кінця не забрали. А він вже заявив: «Ми програли війну!» То хто тепер за це голосуватиме?».

«Половина партії на гей-парад, а половина – до церкви? Садовий і на гей-парад, і до церкви? Ну як це?» – дивується політтехнолог Тарас Загородній. «Самопоміч» у Раді займалася чистоплюйством. Нікому не зрозумілі ефемерні речі. Пригадайте той же закон про ЖКГ. Обіцяли захист споживачів, а реально кинули людей напризволяще, вивівши державу зі стосунків із монополістами. Надули пафосу, нібито люди будуть об’єднуватися в ОСББ і воювати з монополістами. Як? У монополістів повно грошей. З ними можна судитись роками. Вони просто відключать тебе від послуг, якщо ти почнеш кудись смикатись. Відірваність від реалій повна.

А Соболєв? Так керував Антикорупційним комітетом, що всі антикорупційні органи вмерли. Стаття про незаконне збагачення вже скасована, закон про люстрацію – скоро скасують. А заяви Сироїд про війну на Донбасі? Мовляв, перебування ЗСУ в зоні АТО суперечить Конституції… У нас що, гібридної війни немає? Чи вона не розуміє ситуації? От начебто праволіберальна партія, але якісь такі лівацькі накладки… «Давайте будемо так робити, як ми собі уявляємо, а не так, як воно повинно працювати». Це провальна позиція», – каже Загородній.

«Сироїд не так давно «ДНР» і «ЛНР» «народними республіками» визнала, – додає Андрій Холявка. – Перед цим народ іще дивувався, чого вона в секті Мунтяна виступає (Володимир Мунтян – самопроголошений апостол, засновник однієї з найбільших релігійних сектантських організацій України – Духовного центру «Відродження», раніше судимий, висловлює проросійські погляди, – ред.) А пригадайте, як їхня депутатка Бабак разом із медведчуківцями підписала звернення проти надання Україні Томосу… «Самопоміч» – це політсила без кредо і принципів, тільки з намірами пристосовуватися та плазувати, заробивши при цьому кілька гривень… Таким не місце в політиці будь-якої притомної країни. Підтримувати таких політиків і такі політичні сили — це самогубство. І суспільство це давно усвідомило».

«Садовому вже мало що допоможе, – вважає політтехнолог, керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов. – «Самопоміч» політично приречена. Українці покладали надію, що це буде проєвропейськи орієнтована, демократична партія. А виявилося? Якась клерикальна секта. Дуже слабка у Верховній Раді. Конфліктна, скандальна, але бездіяльна. Ні висока посада Сироїд, ні активна діяльність Березюка не дали результату. Тепер партія приречена у міграцію в західноукраїнське електоральне гетто, а якщо точніше – на Львівщину. Остання соціологія «Рейтингу» це підтверджує. Розповіді про нові обличчя чи ребрендинг вже не  працюють. Садовий змарнував цей шанс у 2014-му».

Невизначений, млявий, ніякий… Лідер?

«Садовий як лідер слабкий, – вважає директор Українського інституту майбутнього Юрій Романенко. – Лінії Семенченка, Соболєва, депутатів-бізнесменів розійшлися в різні сторони. Садовий не зміг цього змодерувати. І навіть сміттєва криза у Львові не завадила йому робити якісь кроки на догоду Петрові Порошенку. Він загравав зі всіма підряд, доки не почав скочуватись у регіональну партію. На виборах 2014-2015 роздав партійні печатки по регіонах і втратив контроль над місцевими осередками. Партійна структура посипалась. А здорові люди, які пройшли зі «Самопоміччю» в Раду, почали відчалювати. Тому нинішні метання Садового – це його лебедина пісня… Хіба що прохідний бар’єр у Раду знизять до 2%, тоді він отримає мікроскопічний шанс протягнути в парламент якусь мікроскопічну фракцію».

«Відмовившись від участі у президентських виборах, Садовий зробив величезну політичну помилку, – переконує Віктор Небоженко. – І жодними грошима цього не закриєш. Для народу дуже важлива публічність політики, а не ці мутки «Самопомочі». Пригадайте, він же починав кампанію найжорсткішими методами. Сам маленький Ісусик вимагав від нього піти у Президенти! За 28 років в українській політиці ніхто не додумався до цього. А потім маленький Ісусик повернувся до Садового спиною – і той зупинився… Дурість повна. Зараз він обіцяє набрати сміливих, молодих, цікавих людей, але це ще нічого не означає. Це не означає, що ці люди будуть привабливими для українського електорату, не значить, що ці люди далі підуть із Садовим, якщо він не відмиється від зв’язків із Порошенком й не перестане метатися з боку в бік. У Садового набагато більше проблем, ніж він собі думає. Складення списку – найлегше, що його очікує. І взагалі, я не уявляю, хто в цьому місиві буде лідером. Після цих п’яти років Садовому ще треба довести, що він політичний лідер».

«Власний авторитет Садовий повністю втратив, – погоджується політтехнолог Олександр Кочетков. – Він то підтримував Порошенка, то ні. То підтримував Гриценка, то ні. Невизначений, млявий, ніякий. Україна зараз потребує сильної влади. А Садовий тут ніяк не вписується. Що він є, що його нема. Що його партія є, що її нема. Нічого не означали й не означають. Нічого не вирішують. До них у суспільстві немає жодного ставлення – ні позитивного, ні негативного. Вони нецікаві і непотрібні. Тому якщо підуть на вибори своїм списком – шансів нуль».

Не помітили, як зістарились

«Зараз Садовий говорить про прем’єрські амбіції, маючи партійний рейтинг 1,5%, – звертає увагу Тарас Загородній. – Це називається: пізно пити «Боржомі». Порошенко ж пропонував прем’єрське крісло. То треба було їхати до Києва і займатися політикою. Брати державу до рук і змінювати. Тепер же прем’єрство для Садового – недосяжна річ. На його полі так званих «нових облич» уже працює Зеленський, заходить Вакарчук, скоро з’явиться Гройсман і Володимир Кличко. Нових облич у Києві буде стільки, що їх скоро можна буде консервувати».

«У суспільстві справді є запит на оновлення влади, – погоджується Олександр Кочетков. – Але якщо Садовий набере нікому не відомих людей, це його тільки втопить. Якщо ж спрацює пінчуківсько-соросівський проект «Вакарчук-Гриценко-Садовий», тоді, може, з натяжкою Садовий якось і пролізе».

«Погоджуюсь, «Самопоміч» шукатиме себе в об’єднанні з іншим ліберальним проектом, – каже Андрій Ніцой. – Найшвидше – з Гриценком. І ті, і ті – ліберали, обом байдужі національні цінності українців. Вони шукатимуть дотику, але їх постійно розділятимуть меркантильні інтереси. Найімовірніше, вони не зійдуться у розподілі прибутків».

«І все-таки, – продовжує Тарас Загородній, – найбільша проблема в тому, що Садовий не помітив, як із нового обличчя перетворився у старе, пов’язане зі злочинною владою. Злочинна влада відходить. А він піде слідом за нею».

Яна Федюра, «Вголос»