У другому турі президентських виборів за шоумена Володимира Зеленського проголосували і Північ, і Південь, і Центр, і Схід, і навіть Захід. Тільки Львівщина, єдиною в усій країні, підтримала чинного гаранта Петра Порошенка.

Дізнавшись про такі результати, команда новообраного Глави Держави зробила потішну заяву: Володимир Зеленський об’єднав країну!

А завдяки чому йому це вдалося? Як Зеленський, обіцяючи курс на Європу та НАТО, схилив на свій бік проросійського виборця? Як Зеленський, російськомовний «східняк», далекий від українськості, залучився підтримкою щирих патріотів? Про це «Вголос» запитав у експертів.

Степан Хмара, колишній нардеп, дисидент і правозахисник:

Україну об’єднав не Зеленський, а Порошенко. Своєю ганебною, бандитською, корумпованою п’ятирічною діяльністю і нахабним зловживанням владою. Це було страшно. Цього не міг стерпіти вже ніхто.

Я голосував проти Порошенка, бо розумію, що він не патріот. Він тільки дуже вдало і дуже підло експлуатує націоналістичні гасла, компрометуючи цим справжніх українських націоналістів. Він просто нахабно дурить не зовсім зрілих людей, які не можуть зрозуміти: де брехня, а де правда.

Правда ж у тому, що за п’ять років він тільки розбудував свій мафіозний клан. При ньому СБУ не виконувала своєї основної функції – захисту держави. Якби ж вона працювала, ми не бачили б Медведчука щодень в ефірі. Він уже давно сидів би десь на зоні. Бойко не йшов би в президенти, а сидів би за свої вишки… Порошенко ж усіх їх покрив, бо дав таку обіцянку Путіну.

За Порошенка російський бізнес не підпав під санкції, а навпаки – почав процвітати. Росію досі не визнали агресором ніде в юридичних документах. Порошенко тільки для пропаганди про це розказував, називав зайняті РФ території окупованими… А в документах? Не окуповані території, а «непідконтрольні Україні». Замість втікачів у нас – «внутрішньо переміщені особи». Це що, комусь так просто захотілося переміститися? Це втікачі від російської агресії! Але в документах цього немає… Тому й за кордоном війну на Донбасі сприймають як внутрішній конфлікт. Тому Порошенко й тримається за мінський процес, хоча насправді це просто договорняк із Путіним, який передбачає капітуляцію України.

Не було б Порошенка і його злочинної діяльності – не було б і Зеленського

На цих виборах суспільство подорослішало та зрозуміло: ще 5 років Порошенка Україна не витримає. Або ми це змінюємо, або буде крах. І будьмо щирими: не було б Порошенка і його злочинної діяльності – не було б і Зеленського. Був би зовсім інший характер виборів, різниця між переможцем і переможеним становила б усього кілька відсотків.

Тепер головне, щоб це суспільство не помилилося на виборах до Парламенту, бо саме від нього залежатиме розвиток України. Якщо цей парламент буде патріотичним, націоналістичним, Зеленський не зможе піти на жодні антидержавні кроки.

Семен Глузман, дисидент, правозахисник, психіатр:

Погоджуюсь, Україну об’єднав Порошенко. Ненавистю до себе.

Я також у другому турі голосував за Зеленського. Я не знайомий із ним, але чудово розумію, що на посаді він опинився зовсім випадково. Він і сам у принципі визнав це під час дебатів: сказав Порошенкові, що є результатом його діяльності, його вироком.

Тільки якщо ми будемо підштовхувати Президента там, де нам потрібно, і зупиняти там, де він буде нам шкодити, ми зможемо щось змінити

Перший тур засвідчив, що народ України таки прокидається. Але якщо ми зараз сядемо і будемо сподіватись на диво… Будемо вірити, що прийде Зеленський із командою і зробить всіх нас щасливими… Цього не станеться. Тільки якщо ми самі будемо брати участь у житті нашої країни, тільки якщо ми будемо підштовхувати Президента там, де нам потрібно, і зупиняти там, де він буде нам шкодити, ми зможемо щось змінити.

Андрій Ніцой, директор Центру стратегічних розробок:

Українці об’єдналися не навколо програми й постаті Зеленського, а проти постаті, програми і, головне, дій за останні п’ять років Президента Петра Порошенка.

Звісно, що Зеленський не може об’єднати всю Україну. Так, його програма оригінальна, багато в чому збігається з новаторствами, які пропонували різні середовища та політичні сили (тут і зашкварені патріоти, і космополіти із глобалістами). Але йому бракує україноцентричності. У своїй програмі він закликає до створення денаціоналізованої України, такої собі України без українськості. Цим і скористався штаб Порошенка, педалюючи питання патріотизму. Але ж треба дивитися не на гасла, а на програму Порошенка. Там про українську мову – одне речення. Порошенко лишень згадує, що продовжить її підтримувати. Ми за п’ять років побачили, яка ця «підтримка»: порожні слова. Він зобов’язав Кабмін зробити державну програму із захисту української мови. Минув рік. Нічого з цього не виконано. За повного потурання самого Порошенка. А закони про освіту й про мову? Вони захищають не Україну, не українців і не українську мову. Вони захищають мови та ідентичність національних меншин, перш за все – російську.

А Зеленському, щоб об’єднати країну, потрібно діяти. Єдине, що зараз може допомогти, це новий Генпрокурор і реальні посадки корупціонерів – від панамських офшорів під час Іловайська до свинарчуків.

Яна Федюра, «Вголос»