Якщо з командою кандидата Петра Порошенка все менш-більш зрозуміло, то щодо команди іншого кандидата, Володимира Зеленського, залишається багато питань. Хоча у його штабі і пообіцяли  представити  «Зе-команду» до дебатів 19 квітня, та все ж цікаво, якого «кота» вони можуть ховати у «мішку».

Днями журналісти поспілкувалися із представниками штабу Зеленського і кілька прізвищ можливих очільників у випадку перемоги їхнього кандидата таки просочилися у ЗМІ.

Володимир Зеленський у разі обрання Президентом нібито планує запросити Великобританію та США до участі в переговорах у нормандському форматі (готовий до прямих переговорів із Росією за участю міжнародних партнерів),  а Віктора Медведчука позбавити ролі посередника в переговорах із Росією.

Також він нібито внесе кандидатури голів Міноборони, МЗС, СБУ та ГПУ. За неофіційною  інформацією, МЗС очолить екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, ГПУ – екс-прокурор США Марта Борщ, чи екс-голова Національного антикорупційного управління Румунії Лаура Ковеші, а СБУ – екс-кандидат у Президенти Ігор Смешко.

Попросить Зеленський також парламент ухвалити пакет законопроектів про народовладдя, щоб врегулювати питання загальнонаціонального та місцевих референдумів, петицій; а також відкликання нардепів та імпічменту президента. Планує він впровадити і якийсь «секретний план» для Верховної Ради та реформує Адміністрацію президента, прибравши «кураторів».

Кум Путіна Медведчук відразу заявив: вивести його з переговорного процесу   неможливо. Своєю чергою у Смешка зазначили, що той не веде переговорів зі штабами кандидатів про майбутні посади.

Отже, інтрига зберігається. Та все ж ми не втримались від спокуси поцікавитись: якого «кота у мішку» (за висловом президента Порошенка), може «купити» багатомільйонна українська нація у разі перемоги Зеленського? І запитали про це у політтехнолога Ярослава Макітри, політологів Петра Олещука та Миколи Спиридонова й економіста Олега Соскіна.

Чи можуть стати люди, прізвища яких потрапили у медіа, ефективними керівниками?

Микола Спиридонов:

Данилюк – це певний пас від МВФ, адже він досить відома «пташка» Джорджа Сороса (визначний американський фінансист угорсько-єврейського походження, меценат, філософ, – ред.). Та й досвіду дипломатичної діяльності у нього немає. Тому це явно не ідеальна кандидатура на посаду очільника МЗС. Смешко, хоч і людина досвідчена, але водночас за ним тягнеться певний політичний шлейф ще з часів Кучми.

Щодо іноземок на посадах – цей експеримент вже за часів президентства Порошенка провалився. Запрошені іноземці нічого суттєвого для країни не зробили. Тому продовження такого експерименту свідчить про те, що Зеленський збирається стати лайт-версією Порошенка. Та й в Україні іноземці не приживаються. Як правило, їх використовують, як певний буфер для схем. І захват від того, що в нашому уряді будуть іноземці, вже минув у 2015 році. У нас вже і Абрамавичус з Литви очолював Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, і МВС очолювала Деканоідзе з Грузії, але якогось суттєвого покращення ми не побачили. При цьому, якщо на такі високі посади у нас запрошують іноземців, це означає, що Україна позиціонує себе як країна  третього світу.

Ярослав Макітра: 

Кадрова стратегія Зеленського, якщо говорити про призначення на посади іноземців, у принципі нічим не відрізняється від того, що робив Порошенко п’ять років тому. Більше того: ті прізвища, які зараз лунають, – це по-суті обойма Порошенка – ті, кого чинний Президент привів у 2014-му і яких з певних  причин «витиснули» з системи, або вони самі із неї вийшли. Але тут все залежить від самої людини. І той факт, що закордонний Генпрокурор міг би були більш незалежним в Україні, все ж варто розглядати. Тим паче, якщо брати до уваги такого прокурора, якого ми маємо зараз – тут вже важко прогадати і призначити ще гіршого. Водночас Генпрокурор-іноземець може бути незалежним в Україні, але залежним від зовнішнього впливу.

Петро Олещук:

Залучення відомих та авторитетних реформаторів команді Зеленського у контексті підвищення авторитету не завадило б. Та ж Марта Борщ є оптимальною кандидатурою. Бо всі вже зрозуміли, що внутрішні фахівці ту ж Генпрокуратуру ніколи не реформують, бо це люди з системи, а знайти в України людей не з системи дуже важко.

Олег Соскін:

Стосовно Смешка – він мав би виступити і показати, що він готовий робити. Не ховатися, а вийти (якщо він справді хоче таку посаду займати), назвати речі своїми іменами: засудити Кучму та його сім’ю, Пінчука, заявити, що стосунку до них не має, не обслуговує їхні інтереси і робити цього у майбутньому не буде.

«Кожного кандидата варто було б пропустити через детектор брехні»

Та й взагалі: нехай спочатку ці люди розкажуть, що вони вміють робити і представлять нам свій план дій з термінами. Кожного з рекомендованих Зеленським, якщо він стане Президентом, кандидата, варто було б пропустити через детектор брехні привселюдно, при цьому нехай покажуть свої статки та джерела їх отримання. І тільки після цього – відкритий конкурс. І якщо за 100 днів вони нічого корисного не зроблять – геть. Бо більше терпіти таку ситуацію, як при попередніх президентах, не можна.

Та й якщо Зеленський стане Президентом (це буде воля народу, а він сказав, що є «слугою народу») – нехай виконує волю свого господаря – українського народу, бо узурпації ми більше не допустимо.

Чи втримаються деякі чинні міністри на своїх посадах та кого ще можна буде  побачити очільниками (бодай теоретично) головних відомств в Україні?

Ярослав Макітра: 

Частина тих, хто зараз обіймає посади у Порошенка, можуть зберегти їх і після можливої перемоги Зеленського. Бо зараз немає такого жорсткого розподілу, як у 2014 році, коли Порошенко, навіть попри те, що він був частиною команди Януковича свого часу, не міг залишати на посадах своїх колишніх однопартійців чи навіть близьких друзів тільки через те, що вони були у «Партії регіонів». Та чи збереже, до прикладу, Аваков, який зіграв у свою власну гру (хоча це позитивно, що МВС займає окрему позицію від інших органів влади, які підконтрольні Президенту), посаду міністра після виборів, побачимо.

«Кадрові рішення можуть бути дуже несподіваними навіть для прихильників Зеленського»

При цьому кадрові рішення можуть бути дуже несподіваними навіть для прихильників Зеленського. Ми ж бачили: коли стартувала його кампанія, лунали слова: «Хто не був жодного дня у політиці – ходімо зі мною». І що: ми багато почули згодом прізвищ людей, котрі жодного дня не були в політиці?  80% – це політики, інша справа, що їх просто викинули з чинної системи. Однак позитивно те, що хоча би політичний досвід у них є.

Та й я не здивуюсь, якщо у випадку перемоги Зеленського через 3-4 роки Порошенко стане міністром закордонних справ. Все що завгодно може відбутися. Просто логіка передвиборного процесу зобов’язує сторони розмежуватися і вести жорстку дискую, аби отримати перемогу.

Та все ж варто пам’ятати: перші кадрові призначення, як показав досвід попередніх президентів, це де-факто роздавання посад тим, хто допоміг. А реальна команда формується на 2-3-й рік. І якщо Зеленського таки оберуть і він стільки на посаді Президента протримається, тоді вже побачимо, хто справді був членом його команди Зеленського, а кого йому нав’язали.

Микола Спиридонов:

Тимошенко прем’єр-міністром не стане, бо вона була конкурентом Зеленського. Інші високі посади, якщо Зеленський стане Президентом, можуть дістатися представникам «95 кварталу», бо будь-який Президент ставить наближених до себе людей: тих, з якими він працював і яких знає. Бо ж і Порошенко, коли прийшов до влади, привів своїх партнерів із «Богдану», менеджерів компанії «Рошен», та й багато наших міністрів – це вихідці із Вінниці, починаючи від прем’єра Гройсмана. А при Зеленському, який із Кривого Рогу, можуть звідти прийти люди до влади. Це можуть також бути бізнес-партнери самого Зеленського: у нього ж є компанії. Та й, можливо, й  представники телеканалу «1+1», бо будь-який Президент у нас «тягне» до влади своїх знайомих за принципом «кумівства», і поки немає підстав вважати, що Зеленський використовуватиме інший принцип. Хоча він швидше за все намагатиметься дистанціюватися від Коломойського у випадку перемоги на виборах, бо його вже й так цією темою зацькували.

На деякий час на своїх посадах можуть ще залишитися ті міністри, які є при Порошенкові. Бо зараз чіткої команди у Зеленського немає, а партія «Слуга народу» ще досить віртуальна. Тому він намагатиметься спиратися на людей, котрі вже мають певний фаховий досвід.

Навряд чи спочатку вистачить у Зеленського сил прибрати очільника МВС Авакова. Не факт, що найближчим часом зможе він змістити і прем’єра Гройсмана. Швидше за все, аби усунути від влади багатьох чинних міністрів, доведеться чекати парламентських виборів. Але й у цьому випадку ще не відомо, чи сприятимуть ці вибори Зеленському для формування у Раді чіткої більшості на його користь.

На скільки озвучені рішення були б корисними для країни і що змінять?

Ярослав Макітра: 

«Нормандський формат» взагалі не працює і навряд чи в силах українських очільників змусити США і Великобританію підключитись до цих переговорів. Але наголошувати на цьому питанні і шукати механізмів залучення цих країн можна і варто було це робити й раніше.

«Послаблення Медведука у випадку перемоги Зеленського  неминуче»

Щодо Медведчука – це не просто позиціонування. Не варто забувати, що у кума Путіна дуже багато бізнес-конфліктів з Коломойським, зокрема на нафтовому ринку. І, я думаю, що послаблення Медведука у випадку перемоги Зеленського виборах просто неминуче.

Відкликання нардепів – ініціатива хороша, але її варто врегулювати правильно на законодавчому рівні, бо її реалізація складана і може спровокувати політичні баталії.

Якщо говорити про референдуми, тут також все не так однозначно. З одного боку вони потрібні, а з іншого – треба чітко регламентувати перелік питань, які можуть визначатися референдумом.

Петро Олещук:

Переговори з Росією за участі міжнародних партнерів – це позиція ідентична до позиції чинного Президента. Щодо залучення до переговорів США І Великобританії, то вони одні із найбільш принципових захисників українських інтересів на міжнародній арені. Принаймні не демонстрували схильності до кулуарних двомовностей з Росією, як, наприклад, Німеччина. Тому їхня участь у переговорному процесі для України може бути вигідною та корисною. Але треба спочатку розуміти їхню позицію, на скільки вони готові приєднатися до нового формату.

Стосовно реформування АП попередні Президенти теж обіцяли її  реформувати: Ющенко, до прикладу, перейменував на канцелярію. Але тут питання в іншому: АП – не конституційний орган і Президент формує її на свій розсуд, делегувавши  частину повноважень. А це не є нормально, бо має бути канцелярія, що забезпечує діяльність Президента, а не структура, яка втручається у політичні питання. Тому, якщо АП, як би вона не називалася, справді не втручатиметься у політику, а займатиметься суто технічними питаннями, це буде позитив.

Пропозиції, що стосуються пакету законопроектів про народовладдя, можуть служити просто політичним сигналом: мовляв, це будуть механізми контролю влади. Але це ще не означає, що їх застосовуватимуть на практиці. Бо, наприклад, за час правління Януковича не було механізмів для усунення Президента і це призвело до трагічних наслідків для України. Тому, думаю, це певні застереження з метою заспокоєння суспільства.

У чому може полягати «секретний план» для ВРУ від команди Зеленського?

Петро Олещук:

Весь секрет може полягати у розпуску Верховної Ради і оголошенні дострокових парламентських виборів, аби відразу закріпити перемогу фракцією у Раді. У Президента тоді, відповідно до Конституції,  буде два тижні, аби такі вибори оголосити. Сценарій може бути такий: Президент вносить низку законопроектів і ставить ВРУ перед вибором – або їх ухвалюють, або він її розпускає. Причому прецедент вже є: Порошенко вже розпускав Верховну Раду під час війни у 2014 році та сформував там більшість, на яку потім спирався протягом всієї своєї каденції. Зеленський теж може піти таким шляхом.

Довідка «Вголосу»

Марта Борщ

Марта Борщ народилася у США. Українка за походженням. Має 30-річний стаж роботи в судовій системі, зокрема, 12 років працювала на посаді федерального прокурора Північного округу штату Каліфорнія. На цій посаді брала активну участь у розслідуванні та представляла США у справі щодо корупції колишнього українського прем’єр-міністра Павла Лазаренка. За цю справу у 2009 році вона була нагороджена Міністерством юстиції США.

З 2006 рік Марта пішла з державної служби та стала адвокатом у юридичній компанії “Сідеман і Бенкрофт”. З 2016 року є партнером юридичної фірми “Boersch Shapiro LLP”. Також юристка є членом Асоціації адвокатів Сан-Франциско та Американської асоціації правників.

Наприкінці 2017 року кандидатуру Марти Борщ пропонували на посаду аудитора Національного антикорупційного бюро України, але вона відмовилася.

Лаура Ковеші

У 2006 році стала прокурором при Верховному Суді, з 2006 по 2012 рік була Генеральним прокурором Румунії, а в 2013 році очолила національне Управління по боротьбі з корупцією.

“Гроза румунських корупціонерів”, “наймолодший прокурор в історії країни”, одна із найвпливовіших персон в Румунії. Вона відправила до в’язниці сотні топ-корупціонерів, серед яких брат колишнього президента, екс-міністр фінансів та мер Бухареста. Мала унікальну підтримку населення та глави держави, однак була різко розкритикована урядом. За час її керівництва антикорупційним органом країна змінила всю політичну верхівку та стала прикладом для Східної Європи.

Однак у липні 2018 року президент Румунії Клаус Йоганніс підписав указ про відставку Лаури Ковеші з посади керівника антикорупційного департаменту. Він до останнього виступав проти цього рішення, як і значна частина румунів. Проте на звільненні наполягала партія Соціал-демократів, яка контролює уряд, а також міністр юстиції Румунії Тудорел Тоадер. Спільними зусиллями вони дотисли це питання.

Ігор Смешко

Український військовий, політичний і державний діяч, очільник Всеукраїнської громадської організації «Сила і Честь». Голова Комітету з питань розвідки при Президентові України (з 7 жовтня 2014 року). Голова Служби безпеки України (4 вересня 2003 — 4 лютого 2005). З квітня 2014 року — радник Президента України. Надзвичайний і Повноважний Посол, генерал-лейтенант (серпень 1998), генерал-полковник (2004), доктор технічних наук, професор (1992), військовий інженер. Кандитат у Президенти України (2019).

Після перемоги Майдану у 2014 році Смешко став радником президента України і головою Комітету з питань розвідки при президентові. Через рік був звільнений з посади радника президента і призначений позаштатним радником глави держави. У січні 2019 року Смешко заявив, що складає повноваження радника президента.

У 2004 році з’явилися чутки про те, що Смешко був нібито причетний до отруєння діоксином тодішнього кандидата у президенти Віктора Ющенка. Сам Смешко заявляв журналістам, що якби мав за мету отруїти Ющенка, то справа була б доведена до кінця.

Олександр Данилюк

У його списку, окрім кар’єри в українських та британських бізнес-структурах, – посади радника прем’єр-міністра Юрія Єнахурова і президента Віктора Януковича (щоправда, поза штатом). Був представником Петра Порошенка в Кабміні, заступником глави Адміністрації президента з питань судової реформи, керівником Координаційного центру з впровадження економічних реформ, який свого часу курував тодішній керівник Адміністрації президента Сергій Льовочкін.

Пік кар’єри – призначення міністром фінансів в уряді Володимира Гройсмана. Поступово перетворився на основного опонента прем’єра в урядовій команді. 23 травня 2018-го посварився з Гройсманом на засіданні Кабміну – через небажання останнього призначити міністрові фінансів п’ятого заступника. Зрештою, Верховна Рада підтримала подання прем’єра про звільнення Данилюка із посади.