З-поміж кольорових аватарок із закликом «Думай» та підтримкою того чи іншого кандидата у соцмережах та згодом у ЗМІ останнім часом з’явились тривожні повідомлення: українці втрачають посади через незгоду підтримувати перед виборами чинну владу.

Так і екс-керівник підрозділу інформаційних операцій Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ Анатолій Кравчук нещодавно був змушений попрощатися зі своєю роботою. Переконаний: потрапив у немилість через активну позицію та дописи, зокрема про чинного Президента, що зображували його у не найкращому світлі.

З 2004 року у ЗСУ Анатолій Кравчук відповідав за напрям «інформаційні операції». Тоді його призначили у новостворену службу інформаційно-психологічних операцій. Улітку 2014-го перевели в Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, начальником підрозділу інформаційних операцій і він відразу відбув в АТО. Проте наприкінці лютого цього року (напередодні виборів)  змушений був звільнитися через тиск «згори».

Подальші дописи:

 

«Вголос» поспілкувався із Анатолієм Кравчуком і розпитав: чи справді у ЗСУ стежать та карають за прояви інакомислення? На скільки жорстко контролюють всі дописи, особливо військових, у соцмережах, що спрямовані зокрема на критику влади і Президента? І чи не використовує влада військових для виборної агітації?

Чому ви звільнилися?

Це рішення виникло не з власного бажання, а виключно через тиск з боку керівництва. Причиною стало невдоволення начальника Генерального штабу матеріалами, які були на моїй особистій сторінці у Facebook. Потім  нібито ще й зателефонував моєму начальнику Юрій Бірюков (радник президента Петра Порошенка, – ред.), заявивши, що на моїй сторінці є матеріали проти Порошенка і Муженка. А це брехня (принаймні на половину), бо проти Муженка і загалом ЗСУ я жодного разу нічого не розміщав. І це була моя принципова позиція, виключно із поняття «корпоративної етики».

Щодо дописів про Президента Порошенка, це могли бути лише перепости із українських ЗМІ, в яких зазначали про Петра Олексійовича не як про Верховного головнокомандувача, а оцінювали його діяльність як Президента. Наприклад, щодо його заходів відносно боротьби з корупцією, тобто того, що стосується кожного українця, незалежно від того, військовий він чи цивільний. Бо мені, як громадянину цієї країни, далеко не байдуже, яким шляхом йде Україна: до Європи, чи топчеться на місці, залишаючись в орбіті впливу Росії.

Адже поки ми не здолаємо корупцію і не піднімемо економіку, то не лише не переможемо в цій війні, ми ніколи не вступимо ані в ЄС, ані в НАТО. І всі заяви щодо вступу насправді є лише маніпуляціями свідомістю, а бо просто  відвертою брехнею. Тому дивно, що є люди, що цього не розуміють, або просто роблять вигляд, що не розуміють.

Вам погрожували через вашу «іншу» думку?

Погроз не було. Було три службових розслідування з двома доганами. Причому  абсолютно «натягнуті» та ще й після моєї заяви про звільнення. Напевно, для того, аби я не передумав.

Бо загалом, якщо глянути, чим зараз займаються інформаційні структури ЗСУ, то часто можна побачити їх явну підтримку чинного Президента і жорсткий пресинг його опонентів. «Зеленський – це клоун і невіглас, який не здатен бути Верховним головнокомандувачем», а «Тимошенко – кремлівська зозуля, яка все здасть Росії».

Але ж армія відповідно до чинного законодавства має бути поза політикою! Тому й виходить, що замість того, аби боротись з ворогом, «кидають» сили та засоби для боротьби з політичними опонентами чинного Президента, а на організацію його передвиборної кампанії – додатковий інформаційний  супровід.

«Їм потрібні не фахівці, а ті, хто готовий «топити за Пороха»

Тому вони розуміли: я не буду цього робити і вирішили мене позбутись. Схоже, їм зараз не потрібні фахівці з інформаційних війн. Хоча сам Муженко на зустрічі з військовими аташе нещодавно акцентував на збільшенні  інформаційних атак з боку ворога. То виходить, що їм потрібні зараз лише ті, хто готовий, як мені сказав мій колишній підлеглий, – «топити за Пороха».

Ви активно використовували свою сторінку у Facebook, щоб поширювати проукраїнську інформацію і викривати пропаганду бойовиків. То які ж до вас були претензії?

Протягом п’яти років війни жодних претензій не було. Все відбулось  напередодні виборів. Думаю, це пов’язано виключно із зміною пріоритетів у вищого військового і політичного керівництва держави, коли війна відійшла на задній план і головні баталії у них зараз відбуваються всередині країни, а не на передовій і головний ворог для них став не сепаратист чи російський найманець, а звичайний простий українець який насмілюється ставити провокаційні питання на кшталт: «Петре Олексійовичу, а де відрубані руки?» Після цього така людина відразу стає гіршого, ніж російський найманець і його зразу ж таврують «зрадником» чи «посіпакою Путіна», або ж «рукою Кремля». І все це лише тому, що ці питання Президенту стосуються неймовірної корупції, яка буйним цвітом розцвіла за його каденції, проникнувши у всі структури державного сектору, включно з оборонкою. А це під час війни є важким злочином, бо прямо стосується національної безпеки держави, а також життя її воїнів.

Зокрема, днями з’явилися матеріали, де Порошенко під час зустрічі з блогерами заявив, що основна загроза для України – гібридна агресія Росії, у межах якої нам нав’язали тезу про першочергову боротьбу з дикою корупцією. А на цьому фоні «виплило» багато «напічканих імпортним баблом «антикорупціонерів», які під цим дахом займаються політичною «боротьбою»…Тому жодної корупції в країні насправді немає, є лише війна з Росією і її пропаганда. А розслідування Бігуса, виходить, це лише частина тієї пропаганди, тобто абсолютна неадекватна брехня. От і вся боротьба. І це все гучним одноголоссям мають  підтримувати не лише у всій державі, але й у ЗС, а якщо ні – «геть звідси, ти тут не потрібен, інших знайдемо – заробітчан повно, Президент грошове забезпечення збільшив, тому охочі будуть».

На скільки жорстко контролюють всі дописи, особливо військових, у соцмережах, що спрямовані зокрема на критику влади і Президента?

Контроль відбувається не так з Банкової, як всередині самих Збройних сил. Але не виключаю, що на догоду Банковій. І на кадрових військових є багато важелів впливу – аж до звільнення, як і сталося зі мною. Насправді людина в нашій теперішній армії геть нічого не варта, і це відбувається у тому числі й у зв’язку з війною, коли вище керівництво протягом п’яти років вже фактично звикло і адаптувалось до щоденних втрат, реальних втрат. То що для них звільнити людину, яка чимось не підходить чи заважає? Для них головне, аби не було дзвінків із наріканнями з тієї ж Банкової, бо це безпосередньо стосується їх кар’єри, а саме вона для них і є головною.

У Муженка є спеціальні служби, які займаються моніторингом інформаційного простору й доповідають йому і про згадані дописи теж. Армія завжди була монолітом, де люди чітко виконують команди, у тому числі щодо висловлювання власної позиції. Та й наша армія насправді так і залишилась з радянською ментальністю, тому для командира найгірше, коли підлеглий починає висловлювати власну думку, яка не збігається із загально дозволеною «лінією партії», «спущеною згори». Це відразу трактують, як порушення військової дисципліни. І це перекручування реальності і наліплювання ярликів теж нам залишилось у спадок від радянських часів, де інакомислення «рубали в корені».

Ефективність ж у ЗСУ щодо інформаційного напрямку є категорією  виключно суб’єктивного оціночного судження твого начальника. Один може сказати, що ти дієш дуже ефективно, інший навпаки, нічого в цьому не побачить.

Чи використовує чинна влада військову тематику для пропаганди та виборної агітації?

«Через рішення політтехнологів Президента армію проти її волі втягнули у передвиборну гонитву»

Військова тематика у передвиборній агітації чинної влади є наріжним каменем і   не залежить від самої армії. Згадайте – «Армія, мова, віра». За всю попередню історію жоден з претендентів на президентське крісло не покладався на армію, як на головний вектор своєї передвиборної кампанії, але війна внесла свої корективи. Саме тому, армію так активно й залучають до цих передвиборних перегонів. І через рішення політтехнологів Президента армію, навіть проти її волі, втягнули у передвиборну гонитву.

Хоча можна всілякими методами досягти, аби люди не виказували свого невдоволення, але ж в армії завжди знаходяться сміливці, які це роблять, незважаючи на ризик отримати пресинг у відповідь. Тож загалом армія залишається головним суб’єктом захисту та недоторканності територіальної цілісності держави і призначена для боротьби з ворогом, із зовнішнім ворогом, із країною агресором, а не із власним народом, чи його представниками, які не назвали себе порохоботами і не повісили лейбу на аватарці – «Думай».

За часів президентства попередників Порошенка так само боролися з інакомисленням, зокрема в армії?

Жодна влада не сприймала критику у свій бік нормально і адекватно. Пригадайте Гонгадзе за часів президентства Кучми, чи Майдан за часів правління Януковича. Тиск був завжди, лише відрізнявся інтенсивністю, методами його здійснення і головне – результатами. Але зараз відмінність у тому, що країна перебуває де-факто у стані війни, а, як відомо – «війна все спише». Пригадайте: скільки було нападів і навіть вбивств журналістів і громадських діячів, починаючи від Павла Шеремета, згодом резонансного жахливого вбивства Каті Гандзюк, в якому замішені не якісь там російські терористи, а керівництво обласного рівня.

Які обіцянки чинний Президент, на ваш погляд, виконав і навпаки, зокрема щодо ЗСУ та воєнних дій?

Я справді вірив йому у 2014, бо тоді найбільша біда – це була злочинна влада, проти якої й повстав Майдан. Вірив у європейськість Порошенка, яку він дуже вдало демонстрував. Але реально не відбулось жодних змін. Я не говорю про декларативні, поверхневі чи удавані (фейкові) зміни, я говорю про реальні, фундаментальні зміни, що докорінно змінюють ситуацію – цього не відбулося у жодній галузі.