Колись наші лідери також сиділи на двох стільцях: з одного боку, хотіли української державності, а з іншого – хотіли жити в любові і дружбі з Росією, нібито демократичною та федеративною.

Про це в інтерв’ю «Вголосу» розповів доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії, політолог, філософ, публіцист, колумніст, журналіст Ігор Лосєв.

За його словами, тут уже або-або: не можна зберегти все, чимось завжди треба жертвувати.

«Була навіть кумедна ситуація, коли в Києві, вулицею Володимирівською 100 років тому йшла велика демонстрація солдатів і киян під гаслом «Хай живе самостійна Україна!» – розповів він. – А на балконі Центральної Ради стояв Михайло Грушевський і на ці гасла відповів: «Хай живе федеративна Росія». От і відповідь: наш народ тоді вже був значно політично розвиненішим, ніж його лідери. Бо ж зрозуміло: самостійна Україна у федеративній Росії неможлива».

Але, на жаль, за словами філософа, усі ці наївні ідеї і досі у нас живуть: лунали ж гасла «інтеграції з Росією».

«А я завжди питав: «А до якої межі ми інтегруватимемося з Росією, чим усе це повинно завершитися?». Прихильники ж таких гасел жахливо не любили цього запитання, бо дуже добре знали на нього відповідь: інтеграція до розчинення України в Росії. Але тоді ще вважали, що не настав час чесно в цьому зізнатися. І сказати, що повністю зараз наше суспільство від цього вилікувалося, не можна», – резюмував Ігор Лосєв.

Більше читайте тут: «Інтелектуал Ігор Лосєв: «Щоб залишитися на мапі Європи, нам потрібен менталітет народу-воїна».