На Донбасі загинув ще один український воїн – 53-річний Сергій Гвоздієвський.

«Оглядач» розповів історію Героя.

Він із напарником перевозив вантаж на автомобілі, коли під ними вибухнула ворожа міна. Сергій помер від важких травм наступного дня у Дніпрі. У Вінницькій області в його рідному Могилів-Подільському в нього залишилися дружина, донька і маленькі онуки.

Сергій Гвоздієвській на фронт ішов двічі. Спочатку пішов добровільно в військкомат і потрапив у Хмельницьку бригаду, де відвоював майже півтора року.

«Я пам’ятаю, що у військкомат він спочатку пішов сам і нікому нічого не сказав. Потім, коли ми дізналися, пояснив усе дуже просто: «Хочу свою рідну Україну захищати», — згадує його начальник Віктор Василічишен.

Повернувшись з війни, згодом знову вирішив йти воювати за контрактом. За місяць до загибелі приїжджав до нас у відпустку. «Мені здається, що якесь передчуття у нього вже було. Він розповідав, що двічі своїм автомобілем наїжджав на міни, але тоді вони не спрацювали. А ось у третій раз йому не пощастило», — зітхає Віктор Василічишен.

Загиблий воїна також свого часу працював рятувальником.

Донька загиблого бійця Катя Білінська розповідає, що про рішення батька йти воювати вони спочатку навіть не здогадувалися. «Перший раз він пішов взимку 2015 року, а повернувся в квітні 2016-го. Ми не знали нічого, поки нам не прийшла повістка. Тоді він уже зізнався. Сказав, що не може сидіти вдома, коли в країні війна», — розповіла Катя.

Коли чоловік дзвонив із фронту, то онуки весь час кликали його додому. Він також мріяв, що після повернення залишок життя проведе з родиною і внуками.

Один із товаришів по службі Сергія додає, що Гвоздієвський був відчайдушним і сміливим бійцем.

Донька згадує, що Сергій Гвоздієвській був дуже хорошим батьком і дідом.  Коли рідним повідомили трагічну звістку, онука запитала: «А що тепер дідуся більше не буде, ми будемо бачити його тільки на фотографіях?».

Як писав «Вголос», «Україну я нікому не віддам»: історія загиблої на Сході кулеметниці Яни Червоної (фото).