Щедрий Вечір є залишком стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем у цей день вшановують преподобну Меланію. В народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.

У навечір’я Нового року (тепер – 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Святвечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка.

Страви Щедрого вечора не скрізь однакові. Так, понад Дніпром печуть пироги з м’ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів – вареники чи, як вони кажуть, “пироги”.

Традиції свята. Від заходу сонця і до півночі дівчатка-підлітки ходили до сусідів та родичів щоб проспівати щедрівки. Якщо господарі 13 січня не скупилися на смаколики для щедрувальників, то це обіцяло їм щастя та добробут.

Також у цей день незаміжні дівчата ворожили на майбутнього чоловіка.

Заборони.

У давнину українці вважали, що у цей день не слід вимовляти слово “тринадцять”, а також рахувати дрібні монети, адже це принесе сльози на весь рік.

У Василів вечір не можна нічого давати в борг, інакше весь рік ви будете боржником.

Не можна на Щедрий вечір сваритися.

У перший день Старого Нового Року до хати першим обов’язково повинен увійти чоловік, саме тому посівати ходять тільки хлопці. А жінки у цей день не ходили в гості.

Також українці вважали, що в цей день не варто одягати темний одяг.