Усі хочуть мати машину якомога новішу, оскільки стара не така надійна. Але є кілька систем, підтримання яких в нормі підвищує безвідмовність навіть вживаного автомобіля. Навіщо потрібно перевіряти систему охолодження, радить Auto24.

Система охолодження в сучасному автомобілі — одна з найбільш уразливих і потенційно заморочливих. Аж надто багато в ній компонентів, занадто багато функцій на неї покладено і занадто багато від неї залежить. Достатньо сказати, що за її несправності автомобіль може просто втратити здатність рухатися — і це ще в кращому випадку: за деяких умов недовго і на капітальний ремонт силового агрегату «влетіти». Тому притомного автовласника навряд чи варто переконувати, навіщо потрібно перевіряти систему охолодження.

Патьоки і пітніння

Уважний огляд всіх компонентів системи охолодження — не найпростіший метод діагностики, оскільки багато з них важкодоступні для огляду. І тим не менш, варто зробити це, оскільки такий контроль виявляє не лише явні проблеми, але й дозволяє спрогнозувати купу неприємностей. Секрет полягає насамперед у тому, що охолоджувальна рідина в силу своєї високої плинності проникає крізь дрібні щілинки (тріщини в пластику та металі, мікропори в гумі) і позначає ці місця характерними слідами пітніння. При тому що помітного падіння рівня антифризу може до певної міри і не бути, і власник упевнений у надійності свого двигуна.

Причому за такої діагностики варто розглядати не лише місця з’єднань шлангів, а й на перший погляд монолітні поверхні — корпуси бачків, радіатора, шланги, блок двигуна. Оскільки тосол, що підтікає, може поширюватися доволі далеко по поверхнях прилеглих деталей.

Якщо не стежити за герметичністю і проґавити нещільності, можна «доїздитися» не лише до падіння рівня тосолу, а й до заповітрення системи. Власне, підсумок в будь-якому разі один — перегрів двигуна з подальшим виходом із ладу важливих деталей.

Стан матеріалів

Суворий діагност може спрогнозувати майбутні несправності системи охолодження і за зовнішнім виглядом деталей, навіть якщо вони ще й не пітніють. Так, якщо хомути занадто глибоко вп’ялися в гумові шланги, то в цих місцях можна очікувати протікання, оскільки часто метал хомута через надто сильне затягування або старіння гуми може прорізати шланг. В такому місці може з часом утворитися як витік, так і підсмоктування повітря в систему.

На старих автомобілях товсті шланги можуть набувати опуклого, діжкоподібного вигляду. Часто це свідчить про їхнє розшарування і можливе перекриття каналу внутрішніми шарами шлангу. В результаті — загальний або місцевий перегрів двигуна.

Пластикові штуцери та фланці, що зустрічаються в системі охолодження деяких автомобілів, з роками починають тріскати й пропускати тосол. Досвідчений механік бачить назріваючу проблему заздалегідь, оцінюючи стан пластика за його зовнішнім виглядом — кольором, фактурою. Якщо таку деталь вчасно не замінити, вона може просто зруйнуватися під час руху, то ж двигун втратить весь тосол і машина не зможе рухатися. Рідко, але також зустрічається розтріскування зовнішнього шару гумових шлангів, це також привід для заміни деталі.

Охолоджувальна рідина в розширювальному бачку не має бути спіненою, з масними плямами на поверхні. Якщо такі симптоми є, це може свідчити про порушення прокладки головки блоку циліндрів. Про те ж просигналізує спінене моторне мастило в картері двигуна — причому часто є лише один із цих симптомів.

Температура

На автомобілях із термометром охолоджуючої рідини на панелі приладів (це далеко не обов’язковий індикатор) корисно стежити за динамікою температури двигуна. Зі справною системою охолодження він має прогріватися після запуску рівномірно, без повернення стрілки в бік охолодження та повторного набору температури. Також не є нормально, якщо двигун досягає робочої температури тільки після тривалої роботи у важкому режимі, і потім при роботі знову «стигне».

Справний силовий агрегат повинен після старту набрати робочу температуру і підтримувати її за будь-яких умов. Виняток — зовсім уже екстремальні ситуації на кшталт тривалого буксування в снігу або болоті, повільний рух у горах на низьких передачах. У таких режимах надмірний нагрів двигуна можна вважати більш-менш природним.

Позаштатні зміни температури за «нормальної» їзди свідчать про несправність термостата (термостатів) і помпи, заповітрення системи чи засмічення радіатора.

Побічно характеризує стан системи охолодження робота обігрівача салону: пічка після прогріву має подавати в салон гаряче повітря і (за незмінного положення регуляторів і тієї ж погоди назовні) не ставати холоднішою. Якщо мимовільне зниження температури є, причини швидше за все аналогічні згаданим.

За будь-яких відвідин СТО просіть автомеханіка оглянути компоненти системи охолодження. Більшість її несправностей пов’язані з утратою герметичності, отже, і з утратою можливості самостійного руху машиною. І не забувайте, що охолоджувальна рідина також витратна і підлягає періодичній заміні (зазвичай через 3-5 років), навіть якщо вона служить без втрат. Також пам’ятайте, що в дешевому тосолі є мало речовин, які захищають метал двигуна від корозії, що стає однією з причин серйозних неприємностей.