Розташований Центр реабілітації для замордованих тварин у Запорізькій області в місті Васильківка.

Тут свій притулок і порятунок знайшли колишні циркові артисти, екзотичні домашні улюбленці, які “раптово” виросли і стали непотрібними. А віднедавна прилисток тут отримали хижаки-переселенці, яких привезли з Донецької області, а точніше, з приватного зоопарку, розташованого у Покровську. А ще тут живе єдиний в Україні собака, який вигодовує тигреня, пише «Укрінформ».

Їх історія почалася приблизно 16 років тому, коли Олександр по роботі відправився до Ялтинського зоопарку і звідти, замість зарплати, привіз першу “дитину” – крихітне левеня, якого назвали Катею. Через деякий час Каті знайшли пару — Самсона – представника рідкісного підвиду берберійських левів.

У 2011 році Олександр став ініціатором проекту “Людина і лев”. Він прожив в одній клітці з вагітною левицею 36 днів. Більше того, він прийняв пологи у Каті.

7 вересня 2011 року він вийшов з клітки разом з левенятами.

У той день представники Національного реєстру рекордів України зареєстрували відразу два рекорди – «36 днів у клітці з левицею» і «Перша людина у світі, яка прийняла пологи у левиці».

Сьогодні у зоопарку Пилишенків тигри, леви, ведмеді, пантера, єнотовидні собаки та багато інших тварин. Сам звіринець поступово почав виконувати функцію Центру реабілітації.

Восени минулого року завдяки волонтерами і зоозахисникам Україна дізналася історію про замордованих тварин, які стали заручниками «Парку Покровського періоду» – приватний зоопарк у Покровську Донецької області, який зажив слави «звіринця смерті». Фотографії поранених левів, які жили не у вольєрах, а в «будках», брудні клітки, порожні миски – «гуляли» в інтернеті, але чиновники з профільних структур вперто відмовлялися їх помічати і не поспішали приїжджати з перевіркою до Покровська. Тоді волонтери почали писати листа таким, як Пилишенки.

«Коли нам приходили листи, я сказав дружині: «Це буде щось страшне, але нам від цього не те що не піти, ми вже в цьому». Це було у жовтні. Поки ми з’ясовували, хто займається цим питанням, де, власне, знаходяться звірі — настав грудень. Паралельно ми писали гарантійні листи в Мінекологію», – каже Олександр.

8 січня цього року до Василівки з Покровська привезли ведмедів та левів. Усі звірі були в критичному стані. Наприклад, ведмеді Балу і Маша важили на 80 кг менше норми. Фахівці кажуть: звірі перебували у так званій «літній формі» (тобто не встигли накопичити підшкірний жир). У левів — Річарда та Гери — не було сил пересуватися і їсти.

«Ці два лева приїхали практично в однаковому стані. У Річі було багато ран, обморожений хвіст і лапи, а Гера – був зовні більш цілий, але знесилений. Протягом доби він помер. У нього відмовили внутрішні органи», – розповідає Пилишенко.

З грудня по січень він їздив до Покровська 5 разів. За увесь цей час, на підставі рішення Донецького суду, він вивіз 11 тварин (6 ведмедів і 5 левів). Поїздки до Покровська шокували Олександра.

«Я був там 5 разів і щоразу отримував однакову дозу нерозуміння: навіщо було доводити все до такого стану? Хто міг контролювати це і на якому етапі можна було припинити страждання цих тварин? Чому нічого не змінювалося? Я приїжджав 5 разів, але картинка немов зависла. Стан – ніби кілька раз переглядаєш один і той самий фільм жахів, але одна річ – це екран і 3D, а інша — бачити і відчувати біль цих тварин. Це не можна пояснити. Я не бачив холодильників, і не знаю, чи були вони там взагалі, але я бачив стодоли, заповнені сіном і бачив помираючих коней. Жах», – згадує Олександр.

Чотирилапі переселенці живуть у Василівці півтора місяця. За цей час вони так і не змогли звикнути до просторих вольєрів. Якщо поспостерігати за однією з ведмедиць, то її можна порівняти з колишнім ув’язненим, який ходить по периметру умовної камери, забуваючи про те, що навколо простору стало набагато більше. Бурі й досі не можуть звикнути до свіжої соломи замість голої підлоги.

«Вони набрали приблизно по 30 кг. Вони пускають бісиків, роблять схрони і ховають у них надлишки їжі. Їм 5-6 років — це 10-12-річні людські діти, які хочуть гратися. Ми надали їм можливість для проходження карантину. До рішення суду вони будуть знаходитися тут. Наше завдання – відгодувати, вилікувати тварин і підготувати їх до перебування у соціумі – державному реабілітаційному центрі «Синевир», – кажуть Пилишенки.

Разом з переселенцями до них практично переїхали усілякі контролюючі інстанції. Починаючи з 21 січня в Центрі провели майже два десятки перевірок, власники василівського звіринця написали безліч звітів. У перевіряючих поки претензій і питань немає.

Скільки часу звірі будуть знаходитися у Василівці, вирішить суд. За попередньою інформацією, бурі ведмеді у майбутньому можуть переїхати у «Синевир», а от у левів є перспектива поїхати до Африки – до Національного парку Крюгера (Найстаріший національний парк ПАР. Розташований на півдні Африки і є частиною біосферного резервату Крюгер-ту-Кеньонс, утвореного у 2001 році — авт.). Там для них готуються умови для напіввільного утримання.

Незвичайним вихованцем Пилишенків або, скоріше, навіть членом сім’ї кілька років тому став собака з кличкою Добі. Ніякої зворушливої історії у нього немає, він просто приблудився. Але сьогодні Олександр і Олена не уявляють, як би жили без нього. Минулого літа він вигодував кошенят, а зараз — тигреня.

Смугасте кошеня з’явилося на світ три тижні тому, але мама дівчинки чомусь від неї відмовилася

«Ми знайшли крихітку в сіні. Забрали її у будинок, поклали поруч з Добі, кілька хвилин вона придивлялася, а потім підпустила до себе. Добі виявилася супертурботливою мамою. Наскільки мені відомо, це єдиний собака в Україні, який вигодовує тигреня», – каже Олександр.

Зараз ця плюшева грудочка, яка засинає під час їжі і невпевнено повзає, але вже за кілька тижнів смугаста кішка буде розміром з її молочну маму. Пилишенко говорить, що думає, де розмістить хижачку і зізнається, що дуже хотів би, щоб її доля не була схожа на долі переселенців з Покровська.